Цьогоріч аварій, катастроф, природних катаклізмів, лих, спричинених людьми, в Україні як ніколи багато. Потяги, що зійшли з рейок, забруднення довкілля фосфором, пожежі у звичайних і реліктових лісах, а про неприємності меншого масштабу годі й казати.

На жаль, більшість з них сталася завдяки так званому людському чиннику: пожежі на Херсонщині та в Ялтинському заповіднику, як твердять правоохоронні органи, виникли через необережне поводження з вогнем. Як і аварії на залізниці. Але незалежно від причини боротися з ними покликане Міністерство з надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Як відомство це робить —знаємо завдяки телебаченню. Що ми не готові до масштабних лих — теж переконалися. Варто було поспостерігати, як на Херсонщині Президент Ющенко в білій сорочці з лопатою у руках намагався підставити власне плече під «колоду» — боротися з вогнем, дорікаючи пожежним, що в них лише один шланг з водою...

Після цього глава держави дійшов висновку, що керівник відомства з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич «виявив повну некомпетентність і необізнаність». Він вимагає негайно відсторонити його від роботи та порушити питання про увільнення з посади «як неспроможного забезпечити доручену ділянку роботи». Таке само звинувачення з уст Президента нещодавно пролунало на адресу міністра транспорту Миколи Рудьковського — у зв’язку з аваріями на залізниці. Главу держави негайно підтримали лідери БЮТ, УНП, блоку НУ-НС. А БЮТ навіть вимагав кримінальної відповідальності для міністра транспорту.

Те, що останнім часом у нас проблема з кадрами, які здебільшого обіймають високі посади не відповідно до професійних якостей, а завдяки революційним чи партійним заслугам, — не таємниця. Звісно, з наслідками, що з цього випливають. Але що проблему можна розв’язувати, керуючись напрямками чи кольором політичного вітру, то це не лізе в жодні ворота. Можливо, міністри Шуфрич і Рудьковський і не зуміли організувати роботу, коли вже Президент хапається за лопату. Бо не царська це справа. Але чому не йдеться спочатку про вивчення проблеми або аналіз ситуації, а вже після — про можливе покарання? Тільки тому, що ці керівники належать до інших політичних сил? А якщо під час розслідування з’ясується, що обидва вони діяли відповідно до ситуації і правильно?

Що проблем в обох цих галузях (і не тільки в них) в Україні безліч, зрозуміло. Й що з’явилися вони не сьогодні, а тим паче не під час керівництва Рудьковського й Шуфрича — теж. То чому члени уряду, команда Президента передовсім не порушують питання про вжиття заходів для поліпшення роботи залізниці, зокрема залізничного транспорту, зрештою, про створення довгострокових державних програм, які б унеможливили аварії або бодай зменшили їх кількість? Нині справа доходить до парадоксів: Президент звинувачує міністра транспорту в катастрофі з фосфорними цистернами, а той — Президента. У тому, що очолюваний ним свого часу уряд теж не виконував вимог закону «Про перевезення небезпечних вантажів»...

Тим часом пожежі палають не лише в Україні. Та й потяги, буває, сходять з рейок і в найрозвиненіших країнах. Тільки там з цих нещасть роблять висновки. А ми намагаємося звільнити міністрів. Щоправда, у нас найчастіше з великого начальницького гніву випадає маленький «дощ»...