Студенти Житомирського державного університету імені Івана Франка скаржаться, що в гуртожитку доводиться жити в спартанських умовах. Водночас ціна за рік навчання — аж ніяк не низька, залежно від спеціальності та форми варіюється від 3 тисяч 750 гривень до 12 тисяч.

Центральний корпус університету, де ректорат та інші управлінські структури, справляє добре враження: належний ремонт та оздоблення приміщень, у коридорах — червона доріжка й зручні лави. На утримання приміщень університету щороку спрямовуються значні кошти. Наприклад, над бібліотекою зробили новий дах шатрового типу, який став у 1 мільйон 200 тисяч гривень.

У ректораті стверджують, що змушені були підвищити плату за рік навчання на 3—5 відсотків. І все одно коштів, що надходять від студентів, які навчаються на платній формі, не вистачає, аби перекривати витрати на утримання університету. 

Ось, мовляв, у київських університетах вартість одного року навчання в середньому — 25 тисяч гривень, а умови навчання та проживання студентів — не кращі, ніж ті, які є у житомирських.

За цільовим використанням грошей уважно стежить низка контролюючих органів.

— Згідно з чинним законодавством, насамперед кошти мають спрямовуватися на обладнання аудиторій, а лише потім — на гуртожитки, — пояснив проректор з адміністративно-господарської роботи Володимир Караванський.

Проте Міністерство освіти та науки України коштів на капітальні ремонти гуртожитків не виділяє, тому в них проводять лише поточні. Студенти платять за проживання в гуртожитках, на думку керівництва університету, небагато, на ці кошти особливо не розженешся.

Якщо без тазика — то не студент

Понад 70 відсотків студентів забезпечуються гуртожитками, нині там мешкають 2200 осіб.

А які умови в гуртожитках? Ось як їх оцінила одна зі студенток:

— Умови проживання заслуговують трієчки за п’ятибальною системою. Стан кімнат залежить від студентів: якщо зроблять самі ремонт, то й добре. Вікна — старі, дме в кожну шпаринку. Мешкаю на останньому поверсі, тож у сильні зливи тече зі стелі, зі світильника. В таких випадках підставляємо тазики, страшно ввімкнути світло. Туалету на нашому поверсі немає, доводиться бігати на сусідній, іноді навіть вистоювати чергу. В гуртожитку є один душ — спільний для хлопців та дівчат. Вода в ньому не завжди тепла. Тож часто студенти гріють воду й миються у тазиках. Кухня — це окрема розмова. Її зачиняють на ніч, тож уранці треба побігти і взяти ключ. Умивальники — на іншому поверсі, до них теж вишиковуються черги. А плату за проживання в гуртожитку збільшили майже вдвічі. Попередні роки платили по 900 гривень за рік, нині — 1700. Окремо сплачуємо за електроенергію, бо користуємося холодильниками та своїми ноутбуками. При цьому не дозволяють включати інші електроприлади: за звичайний електрочайник можуть вигнати з гуртожитку. Цікаво було б запитати в наших керівників: а ви можете обійтися без фена та праски? Причина обмежень проста: проводка в гуртожитках відстала від вимог часу, бо розрахована на менше завантаження. Звісно, заборонами цьому не зарадиш — молодь усе одно тихцем використовує електроприлади. 

Мабуть, варто вирішити цю проблему шляхом створення потужнішої електропроводки, але як це робити в умовах обмеженого фінансування?..

Дбають про свята, а не про будні

— Наше головне завдання — захист прав студентів. А на другому місці — культурно-масова робота, — каже голова правління первинної профспілкової організації студентів ЖДУ Олег Антонов.

Він навів приклади реагування на звернення: було вкручено лампочки в гуртожитках, студенти гуртожитку №4 попросили забезпечити освітлення навколишньої території, їхнє побажання виконали.

А ось що розповідають самі студенти:

— Незважаючи на те, що основною функцією профспілки є захист наших прав, найкраще їй вдається влаштовувати різні свята. Студент може в профспілці придбати квиток на виставу чи в кіно за зниженою ціною, навіть поїхати до моря, доплативши всього 200 гривень за дорогу. Проте загалом складається враження, що, крім організації свят, наша профспілка нічим не займається.

Профспілкова організація студентів ЖДУ, безперечно, працює і має свої здобутки. Проте чи достатньо цього? Як бачимо, в студентів — дуже багато побутових проблем.

Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.