Боже, як хочеться втекти подалі від цих виборів, коли, здавалося б, пишеш, відстоюючи державні інтереси, а виходить на догоду комусь. Тому саме тепер мрію полетіти куди-небудь в Англію підучити англійську. Чи податися в глухе село. Єдина заковика — гроші й робота не пускають. А так би — хоч на Місяць. Подалі від цієї політичної брехні. Щоб повернутись — а вони вже все поділили. Подалі від телевізора, де показують кіношне м’ясо від прем’єра за дешевими цінами. У реальному житті воно зовсім інше, коштує в два—два з половиною рази дорожче. Тому образ Януковича, повелителя цін і стабілізатора економіки, розбивається об банальні прилавки базарних рядів.

Але в мене інше питання. Ну хто сказав прем’єрові, що ми зібрали 15 мільйонів тонн ПРОДОВОЛЬЧОЇ пшениці? І що це на мільйон тонн більше, ніж торік. Невже чарівники з Мінагрополітики виставляють керівника Кабінету Міністрів на посміховище? Адже майже місяць тому повідомлялося, що пшеницю в Україні зібрано на 100 % площ, намолочено її 13,4 мільйона тонн. Потім пішло коригування: мовляв, зібрали не все, і вималювалася нова цифра пшеничного валу — 14,6 мільйона тонн. Тільки ж це і продовольчої, і фуражної, котра йде на корм худобі. Досвід минулих років свідчить: та, з якої можна пекти паляниці, становить десь половину від загального нажину. Щось не віриться, що наші «швидкохідні» комбайни піднапружилися, пройшлися по другому колу і за пару тижнів цілих 15 мільйонів тонн саме продовольчої пшениці і намолотили.

Хоча для багатьох державних мужів, коли статистика підганяється під політику, це, мабуть, припустимо. Мільйон туди, мільйон сюди... Перед виборами було п’ятнадцять мільйонів, а після пошлються на доробку, усушку, утруску, згадають про важкі погодні умови. Не здивуюся, якщо після 30 вересня скажуть, що продовольчої пшениці взагалі не вистачає і її треба докуповувати за кордоном. Але ж насправді кількість зібраного — не проста цифра. Для цивілізованого внутрішнього ринку це дуже важливий показник, на якому мають будуватися і експортна складова, і плани з посівних площ під майбутній урожай. А головне — наша продовольча безпека. Тому політикам слід би бути з такими цифрами уважнішими, якщо їх цікавить сільський електорат.

Хоча, як на мене, обидва Віктори одним миром мазані. Ніколи не повірю, що Ющенко, який несподівано виступив проти передачі в приватні руки Одеського припортового заводу, став раптом затятим супротивником приватизації стратегічно важливих для держави підприємств. Звичайно, державі вигідно, коли такі виробництва залишаються у держвласності. Але навряд чи йдеться про захист гарантом Конституції гіганта хімічної промисловості від дерибану. Завод напевне розділить сумну долю «Криворіжсталі» і «Луганськтепловоза». «Прихватизація» — тільки справа часу. Стратегія тут така: не дати урядові «зіграти» цими грошима на соціальних програмах. До того ж, склалися передумови: підприємство може відійти «нелюбим друзям» донецьким чи ще більш «нелюбим» росіянам. А так, диви, все нормалізується, підуть інші «розклади», і в приватизаційній грі візьмуть участь «руки, які нічого не крали».

Минулий, короткий через День Незалежності, тиждень в економічному плані запам’ятався повідомленням, приємним вухові будь-якого автолюбителя. Кабмін погодився з пропозицією Укравтодору про залучення кредиту в сумі 465 мільйонів доларів від однієї іноземної компанії. Тут дві новини. Добра — гроші дають для будівництва, реконструкції та ремонту доріг загального користування. Погана — кредит надають під державні гарантії, його доведеться віддавати з відсотками. А чи є гарантія, що чималі кошти не закопають у вибори, — питання.

Ще одна приємність — заява Віктора Януковича про те, що вороття до м’ясо-молочної війни з Росією не буде. Але це ще вилами по воді писано, що росіяни дозволять торгувати всім. Причому в тім, щоб молоко- і м’ясопродукти масово йшли на експорт, не зацікавлені насамперед у Кабміні. Ситуація за останній рік сильно змінилася. Відкриття російського ринку може викликати дефіцит тваринницької продукції на ринку України, що потягне подальше зростання цін. Виходить, молоко на наших прилавках подорожчає. Споживачеві м’яса теж яка радість їсти ковбасу з дешевого імпортного фаршу із субпродуктів і знати, що якісну «яловичину в тушах і напівтушах», відгодовану з виплатою чималих бюджетних дотацій, відправляють на російський ринок? Тут узагалі повна плутанина.

Передвиборні обіцянки гірникам (які до всього ще й величезний електорат) напередодні Дня шахтаря сипалися, як з рогу достатку. Їм пообіцяли навіть узаконити шахти-копанки, де кустарним способом, часто без дотримання елементарних норм і вимог, ведеться видобуток вугілля. Мовляв, такий крок зробить їхню працю безпечнішою й допоможе ліквідувати тіньові схеми реалізації вугілля.

Копанок у Луганській та Донецькій областях, за оцінками, більше тисячі. Людей, які працюють там, щоб прожити, можна зрозуміти — для них державна підтримка такого собі малого бізнесу може виявитися знаковою. Але цей крок слід окреслити офіційно. Щось серед безлічі програм і концепцій, пропонованих останнім часом, документ про перспективи розвитку копанок не зустрічався. Не хотілося б, щоб з людьми, яким «намалювали» надію, згодом обійшлися за приказкою «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».

Минулий тиждень був відзначений вдалою участю вітчизняних авіабудівників на міжнародному авіасалоні в Росії МАКС—2007. Український Ан-148 після успішного дебюту в Ле-Бурже на загальний огляд виставляється вдруге. Приємно відзначити, що це вже не експериментальний екземпляр машини, а сертифікований літак, готовий до роботи. Україна підписала з російською лізинговою компанією «Ільюшин фінанс Ко» контракт на поставку 12 таких машин.

Тільки сумно, що пиво все дорожчає. Його виробники через нестачу й дорожнечу ячменю погрожують підняти ціну на бурштиновий напій ще на 7 відсотків. Посилаються на те, що постійно йдуть угору і бензин, і вантажні перевезення. Також може підскочити в ціні і хміль. Тому саме час купити пляшечку пива — доки не подорожчало — і випити. Приміром, за авіацію. Щоб не пролетіти...