Сонячні електростанції для українців, надто на Півдні, вже давно не дивина. Але розташовують їх переважно в чистому полі і подають вироблену електроенергію в національну енергосистему. Тоді як СЕС буквально «просяться» в супутники до великих державних підприємств, собівартість продукції яких занадто висока саме через застаріле і дуже енерговитратне обладнання. Скажімо, управління Головного Каховського магістрального каналу (ГКМК) на Херсонщині вже шість років просить Держводагентство України виділити бюджетні кошти на придбання та облаштування СЕС на даху головної насосної станції ГКМК.
— Ми вже підрахували, що встановлення 1440 сонячних модулів на даху велетенської споруди коштуватиме державі від 12 до 15 мільйонів гривень. Однак нова СЕС вироблятиме 380 мегават-годин електро-
енергії, що дасть змогу повністю забезпечити потреби головної насосної станції, окрім семи надпотужних насосів подачі води, кожен з яких «з’їдає» по 12,5 тисячі кіловатів електроенергії на годину. Це підвищить автономність та надійність управління комплексом — системами зв’язку, комп’ютерним обладнанням, аварійним освітленням. До того ж сонячна електростанція окупиться менш як за три роки, а за умови підвищення вартості «звичайної» електроенергії — ще й швидше, — наголошує начальник управління ГКМК Юрій Ващенко. — Енергоощадні технології в умовах каналу вже довели свою ефективність: встановлення сонячних модулів на п’яти наших об’єктах вже дає можливість економити 26 мегават-годин електроенергії на рік, а потужніша станція буде ще вигідніша. Зупинка тільки за коштами для реалізації бізнес-проекту — самотужки підприємство його просто «не потягне».
Утім, каховські меліоратори не сидять склавши руки в очікуванні інвестицій від держави, а самі винаходять способи зекономити дорогоцінні кіловати. Зокрема, у цьому тут допомагає... звичайна риба. Із 2010 року в канал випускають штучно вирощену молодь товстолоба, білого амура та коропа. Вони з апетитом поїдають водорості, які сповільнюють течію, а це дає змогу не витрачатися на регулярне чищення бетонного «русла» й також заощаджувати електроенергію. І дуже немало: взявши в «помічники» рослиноїдних риб, на ГКМК отримали зменшення витрат при перекачуванні тисячі кубів води загалом на 17,7 кіловата. Ніби не так багато, але, беручи до уваги, що тільки минулого року каналом пройшло аж 874,4 мільйона кубометрів життєдайної вологи, вигода виходить чималенька — сотні тисяч гривень. Це не враховуючи того, що реалізація відгодованої у каналі риби дає ще 0,6 мільйона гривень!
Якщо досвід ГКМК поширити на Північно-Кримський канал та менші зрошувальні системи по всій державі, подача води для пиття та поливу сільськогосподарських угідь стане значно дешевша. Відтак знизиться собівартість продукції, вирощеної на поливних землях, а отже, в магазинах та на ринках вона також подешевшає. Вигоду отримають усі.
Херсонська область.
Будівля головної споруди ГКМК.
Начальник управління головного Каховського магістрального каналу Юрій Ващенко: «Один тільки цей велетенський насос «з’їдає» 12,5 тисячі кіловатів електроенергії на годину».
Фото автора.
