Одеський лікар Борис Суняйкін звернувся до власкора «Голосу України» з пропозицією разом допомогти тим людям, у яких проблеми з нирками і які, можливо, уже втратили надію на одужання. А він таких виліковує. Наш кореспондент зустрівся з кандидатом медичних наук Борисом Суняйкіним, познайомився з його простим і водночас ефективним методом лікування, що вже запатентований і дає результати. Поспілкувався з людьми, яких він вилікував... Це унікально. Про це мають знати ті, хто ще страждає, щоб лікар Божою милістю допоміг і їм.

«Вы рождены на свет творить для нас добро...»

Це один з рядків вірша людини, яка 1988 року вперше і єдиний раз написала вірші — душа зажадала — учасниці Великої Вітчизняної війни Міліци Арутинової, яка ще на фронті заробила цистит і потерпала від нього багато років. Останнім часом вже не могла спати — ніколи було, дедалі частіше відвідувала «кабінет задумливості». А лікар Суняйкін її вилікував, і ці вірші, нехитрі, але щирі, вона присвятила йому.

Не секрет, що в нашій медицині у разі непрацюючої нирки її просто видаляли, щоб не «тягла життя» з живої. Якщо і друга не працювала, як належить, терба було проводити гемодіаліз — на все життя, що залишилося. А черга на апарати штучної нирки велика.

Другий варіант — пересадка нирки — ще проблематичніший захід у нашій країні, де заборонено використовувати трупні органи. І тому вихід лише один — донори, якими стають родичі. І то якщо підійдуть всі необхідні медичні показники.

І ось виявилося, що без усього цього можна обійтися.

Долю вирішив білий халат

Народився Борис Семенович майже 60 років тому в родині робітників. Після 8 класу пішов слідами батька в залізничний технікум. Закінчив його, працював за спеціальністю. Потім армія — два з половиною роки в залізничних військах. Після армії працював, де доведеться, і таємно мріяв вступити до медінституту.

Вступав Борис чотири рази. Без усілякої підтримки. Вступив до Одеського медінституту. Навчався, а вночі працював на «швидкій допомозі». Потім працював в Ізмаїльській лікарні.

Кандидатську дисертацію «Комплексне лікування статевих розладів із застосуванням східних методів терапії» захищав у Росії. Багато років працював у санаторіях Одеси, рятуючи людей з різних куточків України — своїм, ні на що не схожим методом, без операцій, без антибіотиків, протягом місяця, а то і двох тижнів. Комплексне лікування для відновлення секреторно-видільної функції нирок за своєю методикою використовує під час лікування пієлонефриту, нефриту, сольового діатезу сечокам’яної хвороби, циститу, уретропростатиту, аденоми передміхурової залози, гідронефрозу, зморщеної нирки. І жодних протипоказань і побічних дій.

Метод простий — але який результат!

Що ж таке — метод Суняйкіна, який запатентовано ним у державному департаменті інтелектуальної власності і завдяки якому вже вилікувано десятки людей від 33 до 75 років? Він простий, як і все геніальне. Окремо всі складові цього методу добре знайомі медикам. Але в тому-то і річ, що так поєднати все відоме, щоб виліковувати, здавалося б, невиліковне, зміг поки що лише він.

Складові методу такі. Вплив на тканини нирки певними резонансними частотами приладом «ІНТРАФОН-1» (до речі, це відкрив ще 1947 року російський фізіолог Д. Насонов, а сам апарат «Інтрафон» створив у 1980-ті роки уролог Гуськов).

Фітотерапія — використання певних зборів залежно від захворювання, протеїнотерапія (лікування живою тканиною, метод, який використовував ще Філатов), вітамінно-мінеральний комплекс, проведення СУ-ДЖОК терапії (вплив на акупунктурні точки), психотерапія — зміна мотиваційної поведінки хворого стосовно свого захворювання. Дієта.

І все. Ніякої операції, жодних антибіотиків. До того ж і тривалі обстеження не потрібні. Необхідні лише ренографія нирок, магніто-резонансна томографія, УЗД, аналіз сечі, крові. Усе це не розтягується на місяці. Достатньо кількох днів.

У папці доктора — історії хвороби і одужання багатьох. Ось один приклад.

Одесит Андрій Філіппов (прізвище змінено. — Авт.) у 74 роки звернувся з діагнозом «хронічний двосторонній пієлонефрит. Правостороння «зморщена» афункціонуюча нирка. Гіпертонічна хвороба ниркового генезу. Сечокислий діатез». Він лікувався протягом 23 років у різних клініках, кілька разів йому пропонували операцію — видалити праву нирку. Він весь час відмовлявся. Хоча уже «забарахлила» і ліва.

Як розповідає сам Філіппов, випадково потрапив до лікаря Суняйкіна, якому і не одразу повірив.

— Запропонував на перший погляд дурницю, — розповідає Андрій Сергійович, — якісь струми, дієту, чайок... Та за 20 років лікування і не таке бачив! Але... схопився і за «соломину». Десь через тиждень нормалізувався артеріальний тиск, а був за 160. Зникли біль у попереку, слабкість, нездужання. Спати почав нормально.

— На 15-ту добу вже і білка в сечі не було, — доповнює Борис Семенович. — А контрольне радіоізотопне дослідження констатувало відновлення секреторно-видільної функції обох (!) нирок.

І це було не короткочасне поліпшення. Уже п’ять років, як Андрій Філіппов не може досі повірити, що він здоровий.

— Як відчував, — каже Андрій Сергійович, — не давав видалити нирку. А зробили б операцію, то хтозна, може, вже і не жив би...

Сьогоднішній пацієнт Бориса Суняйкіна мав букет хвороб, серед яких нефункціонуюча «зморщена» нирка, з якою народився і якось прожив уже 43 роки, друга нирка збільшена в розмірах, та й ще з кістою.

— 43-літній чоловік був практично приречений, — розповідає Борис Семенович. — Дружина сказала, що у нього вже навіть були думки накласти на себе руки. У принципі, йому залишалося не більше півтора року життя. Зовсім випадково, на дні народження у свого брата, він довідався про мене від одного з моїх колишніх пацієнтів. І я радий, що повертаю його до життя.

Після лікування у Бориса Семеновича, проходження двох курсів — 15 днів, а потім ще місяць, нирка, яка ніколи не працювала, виконує свої функції «на рівні вікової норми». Усе це підтверджено дослідженнями в незалежних лабораторіях.

За своє лікування доктор плати не бере — пацієнти оплачують фітозбори, зроблені лікарем, та залишають у «коробці» біля дверей, скільки можуть, на знак подяки. Борис Семенович ніколи навіть не знає, хто залишив гроші, на які він проводить свої подальші дослідження. Лікар приймає усіх, хто потребує його допомоги і цілком довіряє його методу.

— Я шкодую лише про одне, — каже Борис Семенович, — що люди, яким я міг би допомогти, знаходять мене занадто пізно, чи, на жаль, не знаходять, тому що не знають, що можна вилікуватися без операцій.

Про нього, справді, мало хто знає. Він не займається саморекламою, а з людьми, котрі вилікувалися у нього, не всім доводиться в житті зустрітися.

Одеса.

На знімку: Борис Суняйкін біля свого робочого столу.

Фото автора.