Найбільший стяг замайорить над Каламітською затокою

Ця небуденна подія дасть старт справжній водній феєрії: міжнародним змаганням маломірних суден «Євпаторія-ралі», зокрема — перегонам яхт, серфінгістів, гонкам на гідроциклах, виступам відомого не лише в нашій країні Євпаторійського театру на ходулях, багатьох інших творчих колективів.

Відразу три виставки до Дня незалежності підготували й музеї Євпаторії. Експозицію «Державні діячі України 1917—1920 років» представили документальні матеріали, фото, гроші часів УНР і Української Директорії з фондів місцевого Музею грошей. Творчість сучасних кримськотатарських художників репрезентує виставка «Кримська палітра», зіткана з шедеврів Республіканського кримськотатарського музею. Вона стала органічним доповненням виставки «Українські рушники», яку представило запорізьке творче об’єднання «Цвіт калини».

Додасть святковості Дню незалежності й відремонтований напередодні на кошти держави й меценатів комплекс караїмських храмів — кенас, що входить у знаний туристичний маршрут «Малий Єрусалим», особливо людний нині. Багатьом цікаво побачити єдиний на території ближнього зарубіжжя караїмський храм, де регулярно проводяться богослужіння.

Кримські й київські реставратори вповні відродили історичний образ храмів: відновили внутрішні розписи, вигадливе різьблення по дереву й каменю, портики з вітражами й мармурову підлогу та дубовий алтар. Ваблять красою відроджені Мала й Велика (Соборна) кенаси, виноградна алея, мальовничі й затишні стародавні дворики, де найзначніші події в житті цього народу відтворюють 52 мармурові дошки. Створено тут і меморіальний комплекс караїмів, загиблих у війні, лапідарій з надгробками відомих представників цього нечисленного народу, представників якого у всьому світі залишилося менше двох тисяч. Відкрито етнографічний музей. А в планах «реліктового» народу — караїмів: тепер відродження кенаф у Сімферополі, Севастополі й Києві та відкриття в Євпаторії духовного училища, де навчатимуться віри предків майбутні караїмські священники — газани.

Віктор ХОМЕНКО.

Історичні знамена пошито в Івано-Франківську

Багато хто з нас пам’ятає історичні кадри: 24 серпня 1991 року після того, як більшість народних депутатів проголосувала за Акт про незалежність України, депутати-рухівці несподівано внесли до зали Верховної Ради величезне синьо-жовте полотнище і поклали його на стіл президії. Звідки взявся цей прапор? Хто і де його виготовив?

Очевидець тих подій відомий івано-франківський письменник і громадський діяч народний депутат Верховної Ради першого скликання Степан Пушик стверджує, що цей прапор був пошитий в Івано-Франківську. «І не лише він, а й той прапор, що 24 липня 1990 року був піднятий перед Київрадою», — запевняє він.

За словами Степана Григоровича, у 1990 році Івано-Франківська обласна рада вирішила пошити синьо-жовті знамена для місцевих районних і сільських рад. Відповідну матерію для них знайшли у Києві на Дарницькому шовковому комбінаті. Звідти два кілометри синьої і два кілометри жовтої тканини привезли на Івано-Франківську швейно-галантерейну фабрику. Тут з неї пошили близько тисячі українських національних прапорів для держустанов області, а також два величезні полотнища для Києва. Щоб ці знамена дорогою не потрапили до рук міліціонерів чи «кадебістів», вирішили везти їх до столиці окремо: один — поїздом, а другий — літаком. Залізницею прапор віз Володимир Слободян, а літаком — Мирослав Блащук (обидва тоді працювали в облраді). У вагоні Володимиру Слободяну допомогли сховати прапор жінки, які їхали до Києва пікетувати Верховну Раду. У літаку теж все склалося якнайкраще.

«Так сталося, — розповідає Степан Пушик, — що я летів до Києва одним рейсом з Мирославом Блащуком. Дорогою він зізнався, що в його великій сумці синьо-жовтий прапор. Маючи як тодішній депутат Верховної Ради статус недоторканності, я супроводжував Мирослава аж до готелю «Москва» (нині «Україна»). Обидва прапори було благополучно доставлено до штаб-квартири Руху».