Відомий український радянський кінодраматург, автор сценарію фільму
«В бій ідуть тільки «старики»» Євген Онопрієнко був частим гостем редакції нашого тижневика. Веселий, дотепний, він буквально наліво й направо сипав жартами і всілякими історіями з кіношного життя. Як зі своєї практики, так і ті, що згодом, обростаючи різноманітними новими подробицями, ставали ледь не легендами. Але от до цієї, розказаної Євгеном Федоровичем під час однієї з наших посиденьок, зайвих «черепашок», на мій погляд, не прилипло.А було так. У ході веселої балачки хтось комусь сказав:
«Іду на ви!» Метр повернув голову, примружив одне око і промовив: «А ви, молодий чоловіче, з цим виразом акуратніше, а то був один випадок...» І зразу розповів «історичну історію», яка сталася зі славетним радянським кінорежисером Ейзенштейном:— Коли він зняв свого
«Броненосця «Потьомкіна»», успіх був такий приголомшливий, що молодий режисер миттю став класиком. Уявляєте? Ще вчора був нарівні зі своїми колегами, одна компанія веселунів, дотепників, жуїрів. А тут р-раз, — Євген Федорович зробив паузу, щось, мабуть, пригадуючи, і продовжив: — Знаєте, так, мабуть, природа більшості людей влаштована — раптом з’являється такий собі манюсінький черв’ячок заздрості. Словом, багатьом здалося, що ця слава режисера не те щоб незаслужена, але... Усі знали ціну і йому, і собі; знали, що здатні на більше. І от якийсь режисер Б., починаючи в Одесі свій новий фільм, вирішив це довести. Та такий був упевнений у собі, що, кажуть, дав Ейзенштейнові телеграму: «Починаю фільм... Іду на ви!» На що Ейзенштейн, розказують, недовго думаючи, відразу телеграфував у відповідь: «Ідіть ви на...» І, як пізніше з’ясувалося, був дуже близький до істини...Фоторепродукція з архіву Віктора МИХАЙЛОВА (Укрінформ).
