Усупереч безпрецедентним рейдерським атакам, обложений завод не тільки не занепав, а й навіть досяг економічних та фінансових успіхів

Одне з найуспішніших промислових підприємств сучасної України, флагман енергетичного машинобудування ВАТ «Турбоатом» за більш як 70 років свого існування виготовив майже 300 парових турбін для ТЕС і ГРЕС, 110 турбін для АЕС, понад 400 гідравлічніх турбін. Продукція «Турбоатома» успішно працює на чотирьох континентах, у 35(!) країнах. В Україні 40% ТЕС, 85% АЕС, 95% ГЕС оснащено турбінами, виготовленими саме «Турбоатомом». Багато десятиліть трудовий колектив унікального підприємства заслужено пожинав лаври слави, але ніколи, навіть за найскладніших часів, старі майстри, інженери не почували себе так кепсько, як сьогодні.

От уже четвертий місяць, як харківський «Турбоатом» у стані облоги. Заводські прохідні під охороною міцних хлопців в уніформі. Ворота, під’їзні шляхи перекрито багатотоннажними вантажівками. Біля приміщення заводоуправління — наряди міліції. Робітники, ІТРівці вже неабияк втомилися від цієї «прифронтової зони». Але ціна питання занадто велика: бути чи не бути «Турбоатому»?

Здійснивши кілька невдалих спроб силового захоплення підприємства, рейдери вдалися до найцинічніших методів психологічного тиску на в. о. гендиректора заводу Віктора Суботіна, пустивши в хід і жалобні вінки, і підпали, і вибухові пристрої. На його телефон регулярно надходять погрози з вимогою скласти повноваження директора заводу.

— Зважте, їхні атаки стають дедалі витонченішими, однак вони примітивні й передбачувані, — каже В. Суботін. — З усього видно, всі правові методи боротьби цієї компанії, що оспорює моє призначення, вичерпані, якщо вона вдається до залякувань та погроз. Твердо заявляю: у нас обов’язково знайдуться ефективні заходи протидії, без порушення закону.

— Вікторе Георгійовичу, ще трохи — і справа дійде до того, що робітники почнуть рити траншеї і займати кругову оборону?

— Так, на жаль, доводиться констатувати, що останній місяць чиняться майже щотижневі спроби силового захоплення заводу. Ідуть вони з боку приватних акціонерів.

— Проясніть, хто ці люди, що відбувається навколо «Турбоатома»?

— В статутному фонді «Турбоатома» 75,2% акцій належить Фондові державного майна України, тобто — державі; 25% —приватним акціонерам, 15% з яких сконцентровано в компанії з управління активами «Сварог ессет менеджмент», а решта — в працівників підприємства. Але «Турбоатом», по суті, державне підприємство, три чверті його активів у державному володінні.

— Чому, за що тоді триває ця «неоголошена війна»?

— Виходячи із законодавства про акціонерні товариства, ВАТ «Турбоатом» будує свою роботу з акціонерами на відомих принципах. Акціонери реалізують свої права шляхом участі в зборах акціонерів, у роботі спостережної ради, розподіляють дивіденди тощо. Однак є деякі юридичні тонкощі, що їх міноритарний акціонер намагається використовувати для того, щоб одержати додаткові переваги, не володіючи значним пакетом акцій.

— Яку мету він переслідує у вашому конкретному випадку?

— Чинним законодавством передбачено, що Фонд зобов’язаний мати своїх представників у спостережних радах (СР) тих підприємств, де в нього є акції. Коли створювалося АТ «Турбоатом», збори ухвалили рішення про пропорційне представлення усіх акціонерів. Оскільки частка Фонду становить 75% акцій, те четверо із шести членів СР — представники Фонду. Решта двоє — представники 25-відсоткового пакета: по одному від компанії «Сварог ессет менеджмент» і трудового колективу. Крім того, дві з чотирьох вакансій членів СР від Фонду було віддано Харківській облдержадміністрації і Міністерству промислової політики. Але всі вони повинні були діяти за дорученням Фонду.

Але от яка сталася метаморфоза. Працівник Мінпромполітики став чомусь виконувати доручення не Фонду, а міністра. Чиновник облдержадміністрації пішов у бізнес. Інтереси держави залишилися представляти тільки дві особи. Але коли решта четверо почали проводити збори і виносити рішення, на які їх Фонд ніколи не уповноважував, то стало очевидно, що ситуацію треба змінювати, оскільки вона йшла врозріз з інтересами держави.

На сьогоднішній день усі новопризначені представники Фонду діють у його інтересах.

— Але навряд чи цей хвацько закручений сценарій можна назвати суто правовими негараздами.

— Безумовно, коли дві третини членів СР «Турбоатома» перестали орієнтуватися на державу за того, що три чверті акцій у цьому АТ належить саме державі, Фонд зобов’язаний був приймати таке рішення, оскільки в статуті ВАТ «Турбоатом» недвозначно записано, що акціонер вправі змінювати свого представника будь-якого моменту. Але ці люди, котрі де-юре і де-факто вже ніхто, продовжують приймати якісь рішення, вдаються до позаправових спроб заволодіння заводом, збурюють громадську думку...

— Підведемо певну рису. Йдеться про своєрідне двовладдя?

— Мова йде про ситуацію нібито двовладдя, що її певні кола намагаються використовувати для того, щоб дестабілізувати роботу підприємства, а далі реалізувати другий етап свого плану — заволодіти заводом або ліквідувати його.

— Ваш попередник Анатолій Бугаєць якось говорив, що «Турбоатом» доти працюватиме стабільно, поки перебуватиме в державній власності.

— І цілком мав рацію. Нинішній стан влади в державі й правовий нігілізм дозволяє створювати прецеденти, коли акціонер, котрий володіє мінімальним пакетом акцій, здатний блокувати роботу багатотисячного колективу і підприємства з багатомільйонними можливостями.

Безумовно, це заважає нормально працювати. Але це жодним чином не позначається на нашій фінансово-господарській діяльності. Ми вже добилися значних результатів у розвитку підприємства, у поліпшенні нашої виробничої та фінансової діяльності.

— Можете навести якісь цифри, факти? Адже в деяких місцевих ЗМІ, що «особливо пильно» спостерігають за розвитком подій навколо «Турбоатома», тільки й чутно: який, мовляв, із Суботіна директор, жодного дня не працював на заводі?..

— Критерій істини, як відомо, практика. Фінансово-господарська діяльність, намічена на поточний 2007-й рік, характеризувалася такими показниками. Обсяг товарного випуску було плановано на суму 320 мільйонів гривень. Але темпи зростання, що ми їх набрали в другому кварталі, дають нам змогу вийти наприкінці року на показник не менш як 450 мільйонів. Ми значно «довантажили» підприємство і забезпечуємо додатковий випуск готової продукції. Унаслідок чого змінюється і чимало інших економічних показників. Якщо прибуток поточного року був запланований трохи більш як 8 мільйонів гривень, то ми тільки за другий квартал цей показник підвищили до 20 мільйонів.

— У який спосіб досягнуто такого успіху?

— Ніякого особливого секрету немає. Провели ревізію усієї фінансово-господарської діяльності, переглянули можливості як збільшення доходу, так і скорочення зайвих витрат. Переглянуто всі договори на комплектацію і придбання товарно-матеріальних цінностей і виявлено значне завищення цін при покупці матеріалів. Думаю, що там є чимало фактів зловживань. Значно скорочено витрати на сировину, матеріали та комплектуючі. Переглянуто договори на постачання продукції, що їх теж укладали з мінімальною рентабельністю. У деяких випадках завод виробляв і відвантажував продукцію собі на збиток. Ми зуміли переконати наших партнерів, замовників у тому, що необхідно доплатити за тими контрактами, котрі були укладені, але для заводу були збиткові. Тільки завдяки таким заходам лише за минулий липень одержали майже три мільйони гривень чистого прибутку.

Ми зупинили всі розкрадання і, повірте, маємо колосальну підтримку трудового колективу в цій справі. Заробітна плата на «Турбоатомі» сьогодні вище, ніж на будь-яких інших машинобудівних підприємствах Харкова та України.

— Вікторе Георгійовичу, однак, щоранку робітники пробираються на завод, як до фортеці у стані облоги.

— Так, усі ми втомилися від цих «воєнних дій». Кілька днів тому, коли близько восьмої ранку з’явилася інформація, що під’їхали автобуси й у скверику напроти заводу знову стала збиратися група молодих людей відомої «спортивної статури», то кілька десятків робітників вийшли за прохідну й сказали: годі, хлопці! Погралися й досить! Ми не дозволимо розкрасти наше підприємство!

— Нині з вуст уже колишніх працівників «Турбоатома» на місцевих телеканалах багато говориться і про нібито наявні фінансові та інші махінації, і про те, що ви ніколи не працювали в енергетичному машинобудуванні...

— Так, я прийшов на підприємство з «Мегабанку». Ми багато років спільно працювали як партнери. Причому, «Турбоатом» працював і з іншими харківськими банками: «Укрсиббанк», «Базис». Кошти «Турбоатома» розміщалися саме в харківських банках, і результати співробітництва завжди були успішними. Всі угоди були абсолютно відкриті.

Після мого приходу на «Турбоатом» усі ті договори, що були укладені в минулі роки, залишилися чинними. Більше того, розуміючи відповідальність і моральність моєї позиції, колишнього керівника банку і нинішнього директора заводу, я збільшив банківський відсоток за користування коштами «Турбоатома». І «Турбоатом» сьогодні одержує додаткові кошти — більш як півмільйона гривень на місяць — за розміщення своїх ресурсів у харківських банках, і насамперед у «Мегабанку».

— Світовий бренд «Турбоатом» відомий на чотирьох континентах, майже в сорока країнах світу. Уся ця нинішня «війна» проти «Турбоатома» — це щоб його не стало, щоб зробити вільнішим шлях для його конкурентів?

— ВАТ «Турбоатом» — це перлина України. Безумовно, країна, держава повинні дбайливо охороняти подібні підприємства, яких залишилося в нас, на жаль, одиниці. Ми сьогодні робимо все, щоб розширити перспективу його роботи на зовнішніх ринках. За три місяці провели цілу низку переговорів із замовниками, діючими і потенційними, з партнерами з турбобудування із Росії. Російський ринок дуже цікавий для «Турбоатома». Але для того, щоб увійти на цей ринок, нам потрібно зуміти домовитися з нашими колегами з енергетичного машинобудування, з іншими заводами, що працюють з ними в кооперації. Ми провели переговори з «Силовими машинами». Ми знаходимо взаєморозуміння з «Росенергоатомом» як з основним замовником турбін на російському ринку. Мало того, в нас сьогодні є конкретні тендерні пропозиції, і я абсолютно упевнений, що ми вже в серпні станемо переможцями в низці тендерів на російському ринку.

Аналогічним чином працюємо й у країнах далекого зарубіжжя. Насамперед, на індійському ринку — це наші давні партнери. І коли я чую сьогодні улюлюкання з боку недоброзичливців із приводу того, що ми нібито зірвали індійський контракт, то дозвольте офіційно заявити: ми здаємо всі замовлення з високою якістю і вчасно.

Не менш активно ведемо експансію на ринку Латинської Америки: Мексика, Аргентина, Бразилія... Виробнича програма заводу збільшуватиметься щорічно в рази. На наступний рік портфель замовлень заплановано на 600 мільйонів. А через три роки підприємство має вийти на обсяги реалізації товарної продукції не менш як на один мільярд гривень щорічно.

— Ви багато говорите про плани з Росією, і водночас усю цю, м’яко кажучи, плутанину експерти пов’язують із російським бізнесом.

— Повірте, таке підприємство, як «Турбоатом», має у світі колосальну цінність. Я вважаю, що росіяни не зацікавлені в тому, щоб прибрати його з ринку енергетичного машинобудування. Таке підприємство, навпаки, потрібно розвивати, і бізнесмени це розуміють. За того складу устаткування і потужностей, що сформовані в цехах «Турбоатома», ми — кращі на європейському континенті.

— Який логічний вихід із ситуації, що склалася?

— Вихід один. 28 серпня 2007 року відбудуться збори акціонерів ВАТ «Турбоатом», на яких буде підбито підсумки ще минулого року і прийнято рішення за основними життєво-важливими напрямами діяльності акціонерного товариства та підприємства на майбутній період роботи, на яких остаточно буде вирішено питання і про генерального директора. Тільки акціонери вправі приймати такі рішення. Тому розпал нинішніх пристрастей з наближенням 28 числа, мабуть, тільки наростатиме. Я цілком упевнений, що ми проведемо мирні й розумні збори. Після чого одержимо тільки додаткові можливості продуктивніше трудитися.

Харків.

Фото автора.