У Сергія Жиліна, генерального директора агрофірми
«Шишацька», нині гаряча пора. Хоча у доброго хазяїна, що ходить біля землі, іншу спробуй знайди. Господарство спеціалізується на тваринництві, вирощуванні зернових культур, цукрових буряків. Тож земельки у Сергія Вікторовича доволі — вісім тисяч гектарів. І з них дві тисячі йде під цукровий буряк.Значить, Жиліна зараз треба шукати на ланах, де готується грунт під майбутній цукровий урожай. У прямому й переносному значенні слова, бо СП
«Лан» — це один із підрозділів агрофірми.Тут саме закінчують безвідвальний обробіток 500-гектарного клину під буряк. Жиліна видно здалеку: кремезний чоловік у білій сорочці, у розмові — сам спокій.
— А чому ж? Техніка те, що треба, міцна —
«Кейс-310» (у нас їх три), люди ще надійніші. Ось Микола Шкільнюк зі своїм напарником за зміну впорують по 50 гектарів. А звернули увагу, що не плугом ідемо, а глибокорозпушувачем — бережемо землю. Пам’ятаєте колись безвідвалку, її ідеолога — нашого земляка Федора Моргуна?.. Але ж тоді, у вісімдесятих, машинерії такої не було, що нині...Щоб спокійна сьогодні душа була, давайте ще заскочимо на заготівлю силосу. Можу засипати цифрами, скільки нам треба цього добра, сіна, сінажу, але навіщо вони вам? Взимку 1200 голів худоби щодня їсти просить. Зніміть краще он нашого Юрка і запишіть прізвище — Керекеш! Бачте, як вправно орудує своїм
«Маралом»!.. Скільки дійної череди? 475 голів, кожна корова дає по п’ятнадцять з половиною літрів молока.— Які перспективи, питаєте?.. — Помовчавши: — Жити і працювати, і щоб усе в жилу...
На знімку: механізатор Микола Шкільнюк обдивляється свій реманент.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
