Що в казані, те й у черпаку

Пишу статтю, а перед очима Одеса. З’явилася вона ще під час відвідин колись флагмана кольорової металургії свердловського “Інтерсплаву”, що нині лежить біля підніжжя терикону. Йшов його доріжками і цехами, а пам’ять повертала мене у 80-ті, на одеський завод “Центроліт”. Так само доглянута територія, порядок і висока культура виробництва. Підтвердження його екологічної безпеки — квіткові клумби і... виноградники. Красиве і корисне.

Але що це? Масивні грати на вікнах, посилена охорона, армійські вежі, металеві їжаки під воротами. Невже?

— Так, остерігаємося рейдерів, — підтвердив мої припущення Віктор Болденков, генеральний директор підприємства.

Хто ж зазіхнув на симпатичний, але бездиханний завод, що скоротив виробництво за сім років з 77,8 тисячі до 8,1 тисячі тонн сплавів?

Червоне і чорне

Віктор Іванович, привітно зустрівши київського гостя, охоче розклав переді мною товсті теки з матеріалами. Документи, схеми, листи, звіти. І все — в чорно-червоному виконанні. “Так було 17 років, починаючи з 1989-го, а так стало з травня 2006-го” — ілюстрував гендиректор. Екскурс у минуле і сьогодення тривав... п’ять годин. Треба відзначити його ораторські здібності та вміння переконувати: факти не на свою користь керівник скромно замовчував, а успіхи не без пафосу піднімав на-гора. Втім, похвалитися було чим. Колектив заводу під його керівництвом прославив не тільки Луганщину, а й країну. “Інтерсплав” знають у 20 державах світу, його продукцію закупляють виробники найвідоміших автокомпаній. А це означає, що з якістю литва було завжди все о’кей!

...Піднесення розпочалося в 1989-му після реєстрації спільного радянсько-іспанського підприємства (з 1991-го — СП з іспанським інвестором) “Інтерсплав”.

Засновниками СП були свердловський завод алюмінієвих сплавів (57% статутного фонду), іспанська фірма “Реметал” (40%) і Донецький Всесоюзний НДІ вторинних кольорових металів (3%). У 1990-му інститут змінив назву (нині він Державний науково-дослідний і проектний інститут кольорових металів (ДНДПІКМ) і став правонаступником свердловського заводу із 60-відсотковою часткою в статутному фонді (СФ), що становив 18 млн. інвалютних рублів (32 млн. дол.). До речі, за угодою сторін він формувався три роки.

З розвалом Союзу і втратою ринку металолому три роки, скажемо так, свердловці готувалися до стрибка у вигляді інтервенції на західний ринок. У 1992-му, коли на просторах СРСР автономно “плавали” країни нинішнього СНД, настав час доформувати фонд. І тут на засіданні правління СП директор ДНДПІКМ В’ячеслав Золотухін кидає наживку іспанському партнеру: мовляв, державний інститут не має засобів для внесення своєї статутної частки. Доведеться залучати третю сторону. Співзасновник, судячи з усього, зацікавлено проковтнув “черв’ячка”. А 28 липня 1992 року з’явився інвестор в особі ТОВ “Укріс”, котрий вніс 3 млн. рублів, яких бракувало, фактично прирівняних до 3 млн. інвалютних рублів (5,5 млн. дол.), хоча за курсом Нацбанку на той момент вони “важили” лише близько 5 тисяч доларів. Інфляція, “панімаєш”. Так СП пригріло на плавильних печах змію, яка за смішну ціну прикупила 16,84% акцій підприємства. В 2000-му “Укріс” продало 10,84% цінних паперів іспанцям, з чого й почалися суперечки.

— Тепер інститут і зарубіжний партнер намагаються вивести зі складу засновників “Укріс” шляхом перереєстрації СП в ТОВ і зміни місця прописки, — нарікає гендиректор, пояснюючи посилену підготовку до відбиття рейдерської атаки. До речі, загарбників підприємства він назвав поіменно — від заступника міністра до столичних суддів і реєстраторів. Чому виконавчий директор Болденков так піклується про третю сторону — співзасновника?

— Я до нього вже не маю стосунку: свою частку продав, — відверто зізнається Віктор Іванович. — За підприємство і людей прикро.

Якщо засновники наступають на інтереси і права працівників ТОВ “Укріс” і свердловського заводу, — щиро протестую. Але розберімося, хто і як поставив металургів на коліна і хто по-справжньому дбає про процвітання заводу, що є, до речі, одним з містоутворювальних у місті-районі Свердловську.

Обдурили

“Коли нам вдається обдурити інших, вони рідко видаються нам такими дурнями, якими видаємося ми самим собі, коли іншим вдається обдурити нас” (Ф. Ларошфуко).

Отож про обдурювання. Пригадайте: 28 липня 1992-го до складу учасників СП було прийнято ТОВ “Укріс”. Нонсенс! ТОВ “Укріс” зареєстровано лише 25 серпня 1992-го. Як неіснуюче товариство стало співзасновником? Про це промовчав Віктор Болденков. І це зрозуміло: заснували ТОВ 15 фізичних осіб, серед яких Болденков і його заступники, Золотухін та його заступники і Ко. При цьому директор інституту не узгодив питання передачі права держустанови на невнесену частину до статутного фонду із власником майна — Мінпромполітики. Залучив інвестора, по суті, за спиною колег.

Мало того, як зазначає начальник департаменту СБУ Волошенков, “внесок ТОВ “Укріс” у розмірі.... був безпідставно завищений до частки 16,84% у статутному фонді СП...”. У результаті, за твердженням заступника прокурора Донецької області Лівочки, незаконні рішення не дали змоги органу управління майном (Мінпромполітики) “отримувати та використовувати прибуток від господарської діяльності “Інтерсплаву” відповідно до частки в статутному фонді, яка була визначена до включення ТОВ “Укріс” до складу учасників СП”.

Державу обдурили ... службовці інституту. Неймовірно, але факт: ДНДПІКМ, згідно з головною бухгалтерською книгою, мав необхідні кошти, щоб сплатити в 1992 році свою частку до СФ. Постає запитання: Золотухін свідомо йшов на обман? Відповідь була б негативна, якби, як вважають в інституті, в списку засновників “Укріса” не було його прізвища та імен менеджерів із Свердловська.

Два місяці тому господарський суд задовольнив прокурорський позов, визнавши недійсним рішення правління від 28.07.1992 г.; виключивши ТОВ “Укріс” зі складу учасників СП “Інтерсплав”, правонаступником якого нині є ТОВ “Українсько-іспанська компанія “Інтерсплав”; зобов’язавши збільшити частку ДНДПІКМ у статутному фонді до 60%. Отже, українські й зарубіжні інвестори володіють 100 відсотками акцій. Ухвалою апеляційного господарського суду, який розглянув скаргу “Укрісу”, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Звільнений після закінчення дії контракту В’ячеслав Золотухін намагався поновитися на посаді директора донецького інституту через суд. Не вийшло. Сьогодні співзасновник “Укрісу” притягується разом з колишнім головбухом до кримінальної відповідальності. Ворошиловський райсуд Донецька слухає справу у звинуваченні їх у зловживанні службовим становищем, що призвело до багатотисячних збитків.

“Хочеться нас з’їсти...”

“Майже будь-яке зло коїться під хибним приводом добра”, — вважав П’єр Буаст, французький лексикограф позаминулого століття.

Віктор Болденков, заручившися потужною підтримкою колективу, міської влади, б’є на сполох, благаючи допомоги. Послухаймо його.

— Наше підприємство — перше в Україні СП у металургійній галузі. До 2001 року воно було зразком міжнародної ефективної співпраці. Сторони одержували мільйонні дивіденди (“Укріс”, приміром, — 4,541 млн. дол. — Авт.). Але шість років тому фірму “Реметал” поглинула компанія “Бефеса...”, після чого почалися наші біди. Мета іспанців, вважаю, — тіньова безоплатна приватизація підприємства. Спосіб обрано простий — шляхом зміни назви з СП на ТОВ, що фактично означає зміну організаційно-правової форми правління, після чого іспанці отримують право одноосібного управління. В Донецьку і Києві роблять вигляд, що нічого страшного в цій реорганізації немає. А ви запитайте десятки працівників, які готуються на пенсію, як вони підтверджуватимуть пільговий стаж на шкідливому виробництві, якщо працювали багато років у СП, якого сьогодні просто-напросто немає. Як бути підприємству з подвійним статусом, подвійною реєстрацією? Його діяльність стала можливою тільки після відповідних рішень судів, які заборонили органам управління керуватися прийнятим незаконно статутом ТОВ, реєстрацію якого ми оспорюємо. Вперше за 17 років роботи СП ми сім місяців практично не діємо, працюючи на давальницькій сировині. Отже, міський бюджет не отримує податки, пенсійний і соціальний фонди не поповнюються. 350 нинішніх заводчан можуть стати безробітними в місті, де працевлаштування — найгостріша проблема. Виходить, ми винні в тому, що комусь хочеться нас з’їсти. Боротьба власників за контроль над підприємством привела до вимивання оборотних коштів.

Отут доведеться зупинити балакучого гендиректора. Чи іспанці з донетчанами сприяли зупиненню унікального виробництва? Будь-який трудівник заводу знає, що камінь спотикання лежить у Свердловській Державній податковій інспекції (ДПІ). Усюди на території СП (ТОВ) “Інтерсплав” красуються листівки. Їхній зміст однозначний: кількість судів з податковою, Держказначейством та іншими держорганами в період з 1998-го по 10.07.2007 — 585; кількість судових рішень на користь “Інтерсплаву” — 585. За виграними позовами держава має повернути заводчанам 23 млн. 233 тис. гривень. Ось де “зариті” оборотні кошти.

Я спробував одержати роз’яснення у податківців — мені в інформації відмовили. Віктор Іванович, щоправда, надав том листування, з якого стала зрозумілою позиція місцевого податкового начальства. З ним не згодні не тільки керівництво заводу, а й міськрада, профспілка галузі. Вони нещодавно надіслали чергові послання можновладцям різних кольорів, у яких фраза “ДПІ свідомо знищує “Інтерсплав” — більш-менш дипломатична.

То до чого тут “боротьба власників за контроль над підприємством”, Вікторе Івановичу? Якщо податківці вибірково, за симпатіями, дають добро на повернення ПДВ, так і скажіть.

Якщо їм і рішення судів не указ, а бездиханне підприємство душу гріє — поставте питання руба перед найстаршим податківцем Брезвіним: бюджет переповнено і відрахування від солідного експортера “Інтерсплав” відтягають кишені?

То хто у рейдерах ходить?

Як оцінює ситуацію, що склалася у Свердловську, іспанський інвестор, довідатися не вдалося — його представництво в Києві закрито.

У Донецькому інституті натомість усі були на місці. Слово директору ДНДПІКМ Володимиру Кожанову:

— Хочу, передусім, заспокоїти заводчан: зміна статусу підприємства аж ніяк не позначиться на їхніх долях. ТОВ, зареєстроване в Києві згідно з новим статутом, —правонаступник СП з іспанськими інвестиціями “Інтерсплав”. Збережено код підприємства, як і раніше, керує ним Болденков.

Друге: немає підстав нагнітати обстановку і керівництву Свердловська. Компанія “Бефеса...” запевнила Мінпромполітики, що нормалізація юридичного стану заводу і подальше відновлення виробництва, управління ним — ось умова і підстава для нарощування обсягів інвестування. Це дасть змогу, звісно, підвищити потужність ТОВ, створити нові робочі місця і, власне, збільшити відрахування до державного і місцевого бюджетів. Міністерство у свою чергу готове розглянути питання про додатковий майновий внесок для збільшення відсоткової ставки в статутному фонді.

Це означає, що передавати завод у чиюсь приватну власність ніхто не має наміру. Не виключено, що ТОВ “Українсько-іспанська компанія “Інтерсплав”, як рекомендують держоргани, буде зареєстровано у Свердловську. До речі, ми хотіли це зробити спочатку. Але “Укріс”, гендиректор, реєстратор підприємства, підтримані міським головою, категорично перешкоджали цьому: відмовляли засновникам у наданні документів, зривали засідання правління, ігнорували статут. Тому довелося їхати до Києва... Тож іще питання, кого вважати рейдером. Чи не в липні 1992-го воно зароджувалося разом з “Укрісом”?

У довідці робочої групи, створеної за дорученням Кабміну в грудні 2006-го, зазначено неодноразово: “бухгалтерських документів не надано”. Це що, стиль керівництва виконавчої дирекції? Утім, дивуватися нема чому.

В’ячеслав Золотухін після звільнення відмовився передавати справи новому директору. Той провів аудит, який виявив, зокрема, що завод протягом 2001—2003 років не виплатив ДНДПІКМ дивіденди, чим позбавив його сотень тисяч оборотних коштів. Схоже, податкова інспекція Свердловська просто талановито запозичила досвід Болденкова з невиплати суб’єкту господарювання законом передбачених коштів?..

Про мудрість і чесність

Важко не погодитися з китайським письменником Цзі Юнем, який вважав, що зробити помилку й усвідомити її — мудрість; усвідомити промах і не приховати його — чесність.

Віктор Болденков, без сумніву, талановитий менеджер, який фактично з нічого створив високорейтингове виробництво. Втримати його на плаву після багаторічного успішного плавання не дозволило йому, на моє переконання, відчуття безгрішності. Ну не хотів іменитий директор визнавати помилки і все. Але геть емоції і суб’єктивізм. Слово адвокатові Олександру Суворову:

— Обов’язок кожного директора СП виконувати волю засновників. А що маємо? Ще в 1991 році, згідно з законом про господарчі товариства, правління підприємства визначилося з організаційно-правовою формою суб’єкта: він повинен називатися ТОВ. 26 липня 1994-го правлінням змінено статус і доручено Болденкову зареєструвати нову редакцію установчих документів, а 27.09.00 р. дирекції повторно доручено привести документацію у відповідність до чинного законодавства. Віктор Болденков не виконав рішення засновників, а сьогодні заперечує їх наявність. Чи чесно це?

Тільки прагненням привести статут СП у відповідність до закону була продиктована чергова спроба створення у вересні 2005 року ТОВ. І саме ця спроба була сприйнята в штики товариством “Укріс” та керівництвом “Інтерсплаву”. Воно й зрозуміло. Якщо в старому статуті було прописано, що всі рішення приймаються одноголосно, то, відповідно до чинного законодавства, рішення в ТОВ приймаються голосами власників 60% акцій. У тому числі й питання призначення генерального директора...

Сьогодні він наполягає на передачі корпоративних прав у Фонд держмайна. Мотивує це нібито незаконним управлінням ними з боку ДНДПІКМ. А за час існування СП була не одна спроба передати корпоративні інтереси інституту до ФДМУ, і завжди генеральний директор вважав участь ДНДПІКМ в “Інтерсплаві” правомірною і юридично доводив це в різних інстанціях. Така дивна непослідовність у діях, спричинена зміною керівництва інституту, ще раз доводить, що йдеться не про інтереси держави або трудового колективу, а про зацікавленість самого Болденкова і близького його оточення, зокрема й колишнього керівництва ДНДПІКМ...

А щодо подвійного статусу і подвійної реєстрації, то й тут гендиректор лукавить. Адже є рішення суду, який заборонив жити за новим статутом ТОВ, перешкоджати дирекції спільного підприємства, використовувати печатку і бланки ТОВ та ін. Одне слово, статус СП Фемідою відновлено, що ми опротестовуємо. Але на сьогодні ніщо не заважає “Інтерсплаву” розпочати виробничу діяльність.

Крім відсутності оборотних коштів, додам на завершення.

Київ—Свердловськ—Київ.