* Компанія Royal Duch Shell продовжує роботу на Донбасі — про непорозуміння як добрий знак.
* Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами нагадало про LNG-термінал — про литовський «борщ» під Одесою.
* НАК «Нафтогаз України» розділили за європейськими мірками — про нові віяння.
Не зупинятись на досягнутому
Одним з потужних мотивів окупації Криму, як ми вже неодноразово підкреслювали у попередніх «Балансах», є прагнення позбавити Україну ресурсного забезпечення, від якого прямо залежить рівень енергетичної безпеки. Зацікавленість натхненників «зелених чоловічків» у ресурсах причорноморського шельфу набагато вища, ніж у принадах рекреаційних зон Кримського півострова. Захоплені активи «Чорноморнафтогазу» переконають у тому будь-кого. Це не тільки мільярди доларів, а ще й мільярди кубометрів природного газу, що його мали видобувати на шельфі інвестори, якби анексія Криму не сплутала усі карти. Відтепер який інвестор вкладатиме гроші в невизнану світом територію?
Те само на Донбасі. За нагнітанням атмосфери воєнного протистояння у Донецьку й Луганську стоять передусім ресурсний та інвестиційний чинники. І все-таки заява одного з менеджерів компанії «Шелл» про призупинення роботи на Юзівській площі з міркувань безпеки, яку розповсюдили деякі ЗМІ, була несподіваною уже тому, що вона пролунала одразу після офіційного підтвердження урядом своїх зобов’язань у спільних проектах з цією компанією.
Нагадаю, попри те, що вона контактує з Україною близько 20 років, найбільш виразною ця співпраця стала відтоді, як американські супутники підтвердили наявність на Юзівській площі (7886 квадратних кілометрів на території Луганської та Донецької областей) кількох трильйонів кубометрів сланцевого газу. Впродовж двох останніх років з «Шелл» підписали угоди про розподіл продукції та операційну діяльність стосовно буріння розвідувальних свердловин, три з яких мали стати до ладу вже цього року. Причому за інвестиції у цей проект можна не турбуватися. Газ ущільнених піщаників Юзівської площі вселяє надію, що через п’ять-шість років Україна з імпортера перетвориться на експортера газу. Однак військовий конфлікт відлякує інвесторів так само, як у Криму. Через це спростування заяви про тимчасове призупинення робіт на Донбасі з боку «Шелл» (кажуть, наплутали перекладачі) можна вважати однією із найприємніших новин тижня. Отже, «Шелл» не виходить з проекту, вважаючи його перспективним, а конфлікт — явищем тимчасовим.
99 відсотків зацікавлених
І так вважають сьогодні чимало інвесторів. У цьому упевнений і голова Держагентства з інвестицій та управління національними проектами (Держінвестпроект) Сергій Євтушенко. Після зустрічі з послом Литви в Україні Петрасом Вайтекунасом він висловив свою позицію щодо реалізації резонансного в Україні проекту з будівництва LNG-термінала. Нагадаю, мова про диверсифікацію поставок за рахунок спорудження термінала зрідженого газу за прикладом Литви. Орендувавши плавучий танкер для приймання зрідженого газу, вона одразу позбулася монополії поставок від «Газпрому», спонукавши того знизити ціну на свій ресурс з 480 до 380 доларів США. На переконання Сергія Євтушенка, міжнародні інвестори виявляють неабиякий інтерес до українського проекту LNG-термінала. А якщо прийдуть інвестиції, то вже через рік можна одержувати зріджений газ з альтернативних джерел.
Підсумую: стійка зацікавленість міжнародних інвесторів до спільних енергетичних проектів на рівні з готовністю втілювати в життя узгоджені з МВФ економічні реформи є запорукою задовільного рівня енергетичної безпеки в середньостроковій перспективі. За умов лояльного ставлення Туреччини до проходження газовозів через Босфор і Дарданелли Україна може одержувати до 5 мільярдів кубометрів зрідженого газу на рік з Європи, США, навіть з Катару, вже через рік-другий. Не менше складатимуть і реверсні поставки з Європи. Однак левову частку необхідного ресурсу має забезпечувати власний видобуток, курс на зниження енергоємності української продукції за рахунок використання альтернативних джерел енергії.
НАК розділили
Ризики енергетичну галузь супроводжуватимуть упродовж року безвідносно до того, як розгортатимуться події на близькому сході країни. Звітного тижня уряд адекватно до законодавства Євросоюзу почав реформувати НАК «Нафтогаз України». Але хтозна, як поставляться до того її кредитори. Відособлені одне від одного бухгалтерськими балансами і активами компанії зі збереження, транспортування і торгівлі газом приваблюють райдужними перспективами на кшталт можливості створити на базі газосховищ газовий хаб європейського зразка, але залишають відкритими питання ресурсного забезпечення такого хабу, обслуговування мільярдних боргів, неабияка частина яких захищають урядові гарантії тощо.
Було б тільки що закачувати та зберігати. Це залежить від того, як ефективно ми відповідатимемо на економічні та суспільно-політичні виклики найближчим часом.
Від першої особи
Голова Держінвестпроекту Сергій Євтушенко:
«Я вважаю, що буде великий інтерес з боку приватних інвесторів, оскільки проект дуже вигідний. Шанси залучити приватних інвесторів становлять 99 відсотків».
Експертна оцінка
Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич:
«Створення окремого оператора українських підземних газосховищ може привабити іноземних інвесторів. А окрема прозора структура полегшить їм доступ до сховищ, дасть можливість державі заробляти на закачуванні та збереженні газу».
