Директор Вінницького племзаводу з розведення бджіл Віктор Франчук, хоч сам не охочий до меду, розповів багато цікавого про цей корисний продукт, а також про трудівниць, які його виробляють

Мед у нинішньому році «злизала» спека. На Вінниччині його викачали наполовину менше від минулорічного (торік пасічники регіону реалізували 2,2 тисячі тонн). Але для любителів солодкого нектару вистачить сповна, переконаний Віктор Франчук. Хоча мед може подорожчати. Вінницьке ТОВ «Мед Поділля» у липні підвищило закупівельну ціну на продукцію пасічників на одну гривню. Поки що за півлітрову банку нектару, як і раніше на ринках Вінниці, просять 11—12 гривень.

Утім, мед настільки корисний, що за нього не шкода й переплатити, вважає співрозмовник. Треба лише визначитися, який саме мед вам потрібен. А для лікування слід вибирати конкретний сорт. Мед з акації, якщо він чистий, не кристалізується протягом півтора року. Він містить багато фруктози. Разом з тим має різний колір і навіть смак — залежно від регіону, де його збирали і качали. Скажімо, на Вінниччині жовтуватий, а на Черкащині — білий. Є ще мед із кульбаби — яскраво-жовтого кольору і густий, як масло. Всі весняні меди такого кольору. А ось уже мед із гречки — темний і терпкий. Соняшниковий мед швидко кристалізується, до того ж, у крупні кристалики. Коли пасічники кажуть «мед із різнотрав’я», мають на увазі насамперед волошки, а також таку «квітку», як осот. Мед із них зеленкуватого відтінку.

Вінницькі пасічники продають свою продукцію і за кордон. На зовнішньому ринку найбільший попит має падевий мед. На смак трохи навіть кислуватий, а на колір — темний. Зате в ньому багато мінеральних солей. Тому й користь велика. Загалом для пасічників мед на один смак — гіркий. Бо у всіх однакові проблеми: як зберегти бджіл і як мати від них найбільше користі.

Породисті бджоли працюють на третину продуктивніше. Але їх на Вінниччині залишилося не більше десяти відсотків. Решта, як каже В. Франчук, «дворняги», помісі. Відновленням породи, насамперед української степової, займається Вінницький племзавод. Завод — це та сама пасіка, уточнює співрозмовник. Тільки дуже велика, нині тут налічується 1038 бджолосімей. Усі породисті. «Це лише для неспеціаліста всі бджілки однакові, — усміхається пан Франчук. — Насправді вони навіть жалять по-різному». Дуже агресивними є бджоли поліської породи. Жала в них найгостріші. Добре переносять холод. Так само, як і представниці української степової породи. Вони можуть зимувати навіть при температурі мінус 35 градусів. Але «степовички» спокійніші.

«Найчастіше бджоли сердяться, коли довго сидять без роботи, — наголошує досвідчений пасічник. — От якби люди перейняли в комах цю рису!..»

Вінницька область.