Тиждень, що минає, окреслив найхарактерніші риси нинішньої передвиборної кампанії. І головна з них — нестримний популізм більшості учасників нинішніх парламентських перегонів. Але про це дещо пізніше.

Спочатку розгорівся конфлікт між Центральною виборчою комісією і Блоком Юлії Тимошенко. Нагадаю: БЮТ подав списки, у яких вказувалося, що кандидат у народні депутати проживає у такому населеному пункті. Комісія попервах відмовилася їх розглядати. На мою думку, неправомірно. Що, до речі, й було встановлено Окружним адміністративним судом столиці. І суть навіть не в тому, що ЦВК не оскаржувала судове рішення в апеляційній інстанції, а одразу й одноголосно затвердила список БЮТ. «Голос України» детально розглядав ситуацію у коментарі «Стратити не можна помилувати». Гадаю, проблема полягає у спеціалізації юристів, які потрапили до ЦВК за квотним принципом. Ще після затвердження нового складу Центрвиборчкому багато політологів попереджало, що такий підхід до формування може створити чимало проблем. І випадок з БЮТ лише підтвердив висновок, що такий орган, як і Конституційний Суд, не може формуватися за партійною ознакою.

Нині оглядачі заговорили про те, що значну роль у підбитті підсумків виборів відіграватимуть суди. І цей висновок підтверджуються зливою позовних заяв в Окружний адміністративний суд. Сьогодні дехто не виключає того, що суд може бути використаний для скасування результатів виборчих перегонів. Проте для нашої країни це не новина. Варто згадати президентські вибори 2004 року.

З другого боку, політичні сили, які пройшли чистилище ЦВК, поки що не презентують своїх передвиборних програм, а лише їхні фрагменти, змагаючися у популізмі. Чого варті обіцянки Партії регіонів! Вони переплюнули навіть соціальні ініціативи Президента. Але як тоді зрозуміти реакцію одного з чільників Партії регіонів, Першого віце-прем’єр-міністра, міністра фінансів Миколи Азарова на рішення Конституційного Суду? Нагадаю, КС визнав таким, що не відповідає Основному Закону, рішення зупинити законом про держбюджет чинність низки актів, які встановлюють пільги для деяких категорій наших співгромадян. Микола Азаров заявив, що для реалізації цього рішення треба віднайти 70 мільярдів гривень.

Створюється враження: пообіцяємо, кинемо наживку виборцеві, а згодом забудемо, що обіцяли. Скажімо, не встигла «Наша Україна — Народна самооборона» урочисто проголосити скасування депутатської недоторканності, як регіонали пішли ще далі. Керівник їхнього виборчого штабу Борис Колесніков пообіцяв майбутнім народним обранцям зарплату на рівні середньомісячної по країні, а також поселити всіх на Лівому березі, де навіть метро немає, щоб майбутні законодавці їздили у громадському транспорті. Сумніваюся, одначе, в тому, що вдасться це зробити.

Та вирішувати все-таки виборцям. На мою думку, за 16 років незалежності час уже навчитися відрізняти зерно від полови.