Офіційний старт позачергової парламентської виборчої кампанії в Харківській області місцевий політбомонд зустрів якось прохолодно, навіть ліниво. Хіба що основні протиборчі сили — Партія регіонів, БЮТ і пропрезидентський тандем «Нашої України» з «Народною самообороною» — оголосили про створення передвиборних штабів і відразу ж поїхали ближче до сонця і моря; та місцеві ЗМІ, що підтримують Партію регіонів, укотре «поприколювалися» з нових президентських ініціатив, а інші, фінансовані їхніми опонентами, заново пояснили послідовність і доцільність четвертого указу та сутність соціальних ідей Президента, широко представлених на численних міських і заміських рекламних щитах. А загальне враження таке: до виборів не півтора місяця, а щонайменше півтора року. Ніякої логічної політичної активності не виявляє жодна політична сила. У хід пущено тільки «чорні» технології — це говорить про те, що коли парламентські вибори на сході країни і відбудуться, то їхні методи будуть настільки брудними й непередбачуваними, що шокують і без того далеке від політичної культури українське суспільство.

Дурне безладдя лихо діє

Майже всі роки української незалежності роботу харківської влади хоч і не можна було назвати такою собі дружною командною грою, націленою на вирішення одних загальнодержавних і загальнонародних завдань, але все-таки їм якось удавалося мирно вживатися на одній території. Місцеве самоврядування поважало державні інститути, державна влада не тисла ради. Показовим був час напередодні святкування 350-річчя Харкова. Спільними зусиллями міська влада, обласна рада, Харківська облдержадміністрація зробили в регіоні чимало корисних справ: відкрили нові станції метро, відремонтували фасади багатьох будинків, побудували кілька суспільно значущих об’єктів, не забули про впорядкування районних центрів. Однак на цьому «золотий вік» взаєморозуміння та взаємодоповнення і закінчився.

У Харкові мирно співіснує кілька десятків національних громад, але ніяк не можуть ужитися два протиборчі політичні табори. Причому розстановка сил має такий нелогічний, абсурдний вигляд, що мимоволі запитуєш себе: а чи не спеціально все це робиться, для того, щоб потужний промисловий регіон країни не займали економічні проекти, а роздирали політичні суперечності? Ну як, скажіть, за яким глуздом у керівництві облдержадміністрації може перебувати політична сила, котру в області на минулих виборах до місцевих рад підтримало всього кілька відсотків виборців? Тому-то від самого початку обласна рада почала конфліктувати з держадміністрацією, а міськрада взагалі не сприймає її як легітимну владу.

У результаті вже кілька років в області по висхідній розвивається політичний конфлікт з економічним протистоянням, який в останні півтора року перейшов межу холодної війни і втягує в себе дедалі більше політиків, бізнесменів, керівників промислових підприємств, та й просто середній клас. Харків, який колись вважався «ментівським» містом — це означало на практиці, що вся повнота влади в ньому належала не якимсь кримінальним авторитетам, а законній владі і правоохоронним органам, — тепер дедалі частіше називають злочинною столицею країни. Причому, політики і журналісти, котрі хвацько використовують це образливе для десятків тисяч трудівників словосполучення, схоже, зовсім не усвідомлюють того, що такі категоричні заяви, використовувані ними в інформаційних війнах, створюють лише благодатний ґрунт для громадської та політичної апатії, а вона, як правило, закінчується громадянським протистоянням.

Не так давно закінчилася судова тяжба з висловленням недовіри голові облдержадміністрації Арсенові Авакову. Тепер уже Арсен Борисович збирається ініціювати дострокові вибори міського голови і ради. Про це він заявив під час зустрічі з депутатом німецького бундестагу, головою Україно-Німецької міжпарламентської групи пані Бербель Кофлер. Розмірковуючи про те, чим будуть займатися українські політики після дострокових виборів Верховної Ради і створення нової коаліції, він сказав, що наступним логічним кроком мають стати дострокові вибори до місцевих рад, а у випадку з містом Харковом «я ініціюватиму дострокові вибори мера і міської ради негайно. Такі повноваження дано мені Конституцією».

Тим часом позов на кілька десятків мільйонів гривень збираються пред’явити харківському міському голові Михайлові Добкіну Олександр Фельдман і концерн «АВЕК». Майбутні позивачі вважають, що факти, викладені в гучній статті М. Добкіна «Антологія зрадництва», не відповідають дійсності. Президент концерну «АВЕК і Ко» Сергій Сьомочкін запевняє, що проти «АВЕКу» в місті працює адміністративний ресурс, що виявляється в постійних перевірках ринків. На його думку, однією з причин протистояння між «АВЕКом» і міською владою стали виступи представників концерну проти політики розподілу й перерозподілу земельних ділянок. Але в той же час на сесії міськради зачитуються документи, які шокують цинізмом того, що відбувається. Розростаючись, базарна імперія О. Фельдмана поглинула багато харківських вулиць. Вони, стверджується, де-факто перестали існувати.

Пружина стислась до краю

Недавно якісь експерти Агентства моделювання ситуацій заявляли, що з моменту включення до виборчого списку Партії регіонів харківського міського голови Михайла Добкіна в місті почнеться повноцінна кампанія з обрання нового голови. Причому говорилося, що кандидатура М. Добкіна практично на сто відсотків буде присутня у списку. Не сталося. Тепер запущено байку про нібито сотні мільйонів гривень, прилиплих до рук харківських чиновників унаслідок державних закупівель. І не важливо, що ці заяви поки що ніяк документально не підтверджуються, важливо, що постійно підгодовується міф: у владі самі злодії, і тільки ми, білі та пухнасті, ніколи нічого не крали й день і ніч дбаємо про благо народу.

Стосунки Олександра Фельдмана і керівництва міста зараз у Харкові затьмарили напругою пристрастей загальноукраїнські процеси. Звідси висновок: передвиборна пружина стислась до краю. І коли вона почне розпрямлятись у короткий виборчий термін, то цілком зрозуміло, що панове-добродії вже не перебиратимуть ані засобами, ані методами: надто вже багато стоїть на кону — політичне панування або загальна анафема. Програти вибори в Україні, схоже, поки що означає програти все.

Харків.