Вибиратися з найважчих життєвих ситуацій — така доля одного з найвідоміших літературних героїв барона Мюнхгаузена. Хоча ні він, ні його автор ніколи й гадки не мали, що цього разу втрапити у халепу доведеться у Хмельницькому.

Історія ця почалася майже сорок років тому. Тоді молоді родини художників, котрі оселилися в одному домі, вирішили зробити фонтан для дітей у своєму дворі. Таланту і фантазії митцям було не позичати. З нехитрими матеріалами допоміг ЖЕК, а робочих рук додав ентузіазм мешканців будинку...

Так серед двору з’явилася ціла композиція: басейн, до якого нахилилися мальовничі верби, лавочки, мініатюрна фортеця. А головне — скульптура барона Мюнхгаузена. Після чергової військової пригоди він опинився на коні, від якого залишилася тільки передня половина. Кінь усе п’є і п’є воду з криниці, а вона витікає прямо... в басейн.

Автори — заслужений художник Михайло Андрійчук та Григорій Мамона — переконані, що в той час, коли вони створювали свою скульптуру, пам’ятник знаменитому фантазеру існував лише у Ганновері, неподалік місця, де у XVІІІ столітті жив справжній Карл Фрідріх Ієронім барон фон Мюнхгаузен. Пізніше і в інших європейських містах увіковічили в різних архітектурно-скульптурних формах небувалого хвалька. І варто сказати, доля до них була прихильніша, ніж до барона з Хмельницького.

— На той час в ідеології були геть інші пріоритети, тому й мови не було, щоб пам’ятник офіційно реєструвати, — пригадує Михайло Омелянович. — Та ми цього особливо і не прагнули, досить було й того, що він приносить радість дітям і дорослим.

Пізніше, правда, стало зрозумілим, що місце вибране не зовсім вдало. Двір хоч і знаходився в центрі міста, але практично був закритий з усіх боків. Отож навіть не всім хмельниччанам було відомо, що з ними по сусідству мешкає барон. А коли поряд почалося будівництво, то з елементами архітектурно-скульптурного ансамблю ніхто особливо не церемонився.

Кілька років тому хмельниччани новими очима подивилися на свого Мюнхгаузена. У місті не так багато монументальних споруд, котрі могли б служити справжніми культурними візитками обласного центру. Отож і вирішили підшукати краще місце для пам’ятника. На жаль, добра ідея як швидко народилася, так швидко і згасла.

Барон, якому вдалося вибратись із бою навіть на половині коня, почав зазнавати поразки за поразкою. Хтось відбив вуха у коня, потім — кісочку на потилиці вояки. Та й сам він вкрився сотнями тріщинок після того, як під час бурі на нього впало зламане дерево. Найгірше, двір у центрі міста — надто спокусливе місце для нових забудовників. Якщо почнуть зносити цілі будівлі, то барону, зрозуміло, не вціліти.

Із такого незавидного стану Мюнхгаузену вирішили допомогти вибратися подільські молодіжне культурне об’єднання «У майбутнє через культуру» та культурно-просвітницький центр ім. М. Реріха разом із управлінням культури і туризму Хмельницької міськради. Щоб привернути увагу до пам’ятника, молодіжний театр-студія «Живе слово» дав благодійну виставу «Забути Герострата». П’єса обрана не випадково. Вона про те, як нищиться душа людини і нації разом із нищенням культурних пам’яток. Отож учасники акції переконані: рятуючи Мюнхгаузена, вони допомагають зміцненню культурного здоров’я хмельниччан.

Цікаво, яку б історію зміг скласти сам Мюнхгаузен про всі перипетії свого порятунку. Залишається сподіватися, що вона, як і решта інших, буде зі щасливим кінцем.