Це було кілька років тому. Група полтавських газетярів і телевізійників приїхала до Великих Сорочинців у день урочистого відкриття ярмарку. Часу було ще досить, хлопці потяглися до пива, і тут, як на те, на центральній алеї зустріли одного голову райдержадміністрації. Той зрадів журналістам, подякував за хороший телесюжет про свій район на місцевому телеканалі й запросив усіх
«переснідати».У корчмі керівник не скупився на замовлення: горілка, вино, шашлики й вареники, суп із галушками... Замовив навіть качку з яблуками... Їли-випивали, аж раптом за вікнами корчми почулося якесь пожвавлення й голоси:
«Кучма приїхав!» Щедрий голова, ледь не вдавившись вареником, скочив з місця і побіг. Журналісти теж було рвонули, але дорогу їм перегородила опасиста молодиця у вишиванці: «А розплачуватиметься хто?» Сума вийшла доволі кругленька, й бідолахи ледь нашкребли по кишенях половину. Довелося залишити в заставу фотоапарат, який спільними зусиллями викупили пізніше. А «щедрого» голови ніхто більше не бачив!* * *
Один чоловік кинув жінку й утік із села з коханкою. Колишня дружина подала в розшук, щоб витребувати з благовірного аліменти на дітей, але той як у воду впав... І ось на Сорочинському ярмарку група сільських чоловіків випадково зустріла земляка. Закурили по цигарці, розговорилися... А в цей час один жартівник мотнувся на ярмарковий радіовузол і за якусь хвилину з гучномовців на весь ярмарок полинуло: такому-то й такому прохання підійти до центрального входу, де його чекає дружина з дітьми! Переляканий зрадник не встиг навіть
«до побачення!» сказати...* * *
Якось один перший секретар обкому КПУ зібрав безпосередньо на ярмарку нараду керівників та спеціалістів сільського господарства. До майданчика просто неба зійшлося немало й стороннього люду, щоб послухати
«мудре слово». Секретар затяг свою звичну пісню про безвідвальний обробіток грунту і безвідповідальних керівників. Та коли він після чергової тиради суворо глипнув на аудиторію, один чоловік у першому ряду раптом усміхнувся.— А ти чого либишся? — скипів секретар. — Ти хто такий?
— Я головний агроном колгоспу імені Ілліча Охтирського району Сумської об...
— Ах, так ти не наш! А чого тоді сюди приперся? Гигикає він! Їдь у свої Суми й там гигикатимеш!
Так під загальний сміх нещасний агроном і покинув поважне зібрання...
Полтавська область.
