Наприкінці минулого тижня чимало дахів у селі Баничі Глухівського району «розбомбило».

Величезна хура третю добу транспортувала з Донецька 16 тонн вибухонебезпечного вантажу, в тому числі 3,3 тонни пороху, який везли для утилізації на шосткинський завод «Зірка». До пункту призначення залишалося 60 кілометрів, як раптом у Баничах зустрічні автівки почали «підморгувати» хурі, а їхні водії щосили розмахувати руками. Спочатку подумалося: попереджають про даішників. Та спрацювала інтуїція (саме вона і врятувала водія з охоронцем пекельного вантажу), і вони вирішили зупинитися. Зіскочивши на землю, члени екіпажу жахнулися: між кабіною та вантажною частиною хури вирувало полум’я. Не розгубившись, заходилися збивати його вогнегасниками. Коли вже здавалося, вогонь ось-ось буде приборкано, раптом знизу вилетів жовтогарячий вогняний факел, який за лічені хвилини поховав автомобіль у своїх ненажерливих обіймах. Чоловіки ледве встигли відскочити від того вогнедишного монстра й криками почали попереджати людей про небезпеку, просили не наближатися до місця пожежі. Про лихо, не гаючи часу, повідомили службу 01 міста Глухова, розташованого за 20 (!) кілометрів від Баничів.

Тим часом посеред села розпочалася справжня канонада. Металеві капсули діаметром близько 20 сантиметрів і завдовжки до півметра почали вибухати і розлітатися селом у радіусі 50—70 метрів. Тож навіть глухівські вогнеборці, примчавши на виклик, не наважились упритул наблизитись до стріляючого «бомбовоза». Зваживши на ситуацію, вони прийняли, мабуть, єдино правильне на той момент рішення: щоб вогонь не розповсюдився по селу, почали обливати водою будівлі, розташовані від автівки лише за 20 метрів. А смертельно небезпечне авто почали гасити лише після того, як над ним перестали лунати вибухи.

...Майже дві години Баничі перебували в «воєнній осаді». І тільки щасливий збіг обставин урятував людей від трагедії: ніхто не постраждав, ніщо не загорілось, довкіллю практично не завдано шкоди. Фахівці Роменського спеціального аварійно-рятувального загону очистили територію від залишків вибухів. На місці надзвичайної події республіканського значення попрацювали і представники пожежно-технічної лабораторії головного управління МНС у Сумській області разом з вибухотехніками УМВС України в області. Для дослідження вони взяли зразки речовин, що порозлітались у районі вибухів.

За повідомленням представника МНС України в області, зараз фахівці розглядають кілька версій причин надзвичайної події. Одна з них — технічна несправність автомобіля.

Утім, деякі подробиці «артобстрілу» Баничів залишились прихованими від широкого загалу. Збитки, завдані вибухом автомобіля, можна було б мінімізувати за умови оперативних дій сільської пожежної охорони Баничів. У селі є пожежний автомобіль, заправлений і «на ходу». Зате пожежної команди, через відсутність коштів, катма. Ось тому при загоранні «бомбовоза» довелося чекати глухівських рятувальників. Заради об’єктивності варто зазначити, що баничський автомобіль прибув на місце пожежі, але тільки витрішки продавати. Адже в його водія навичок пожежогасіння нуль цілих і нуль десятих. Якби ж у селі була професіональна пожежна команда, то, швидше за все, вона справилася б із вогнем ще до початку «артобстрілу», та й пожежу локалізувала б швидше, ніж за дві години.

До речі, у статті «Горіть усі села... синім полум’ям...», надрукованій 17.07.07, «Голос України» порушив проблему незахищеності сільських мешканців Сумщини (думається, ця проблема актуальна в нашій державі) від пожежної вакханалії, яка в останні роки охопила Україну. В публікації, зокрема, було сказано, що протипожежну охорону сільської місцевості держава фактично полишила селянам: мовляв, рятуйся, хто як може. У перекладі на нормальну мову це має означати: горіть ви всі синім полум’ям. Від часу публікації збіг місяць, а керівники МНС України ні пари з вуст. А села тим часом, як бачимо, продовжують горіти і навіть стріляти. Можливо, хоч випадок у Баничах змусить керівництво МНС серйозно взятися за розв’язання цієї проблеми і, нарешті, дати відповідь на газетну критику.

Крім цього читачам «Голосу України» також цікаво почути від очільника МНС України прізвище того, хто санкціонував перевезення вибухонебезпечних вантажів, та ще й у нечувану літню спеку, автомобільним транспортом? Це — перше. Хто визначав маршрут? Адже навіть страшно уявити, до якої біди могло призвести загоряння автомобіля, по саме нікуди напханого вибухівкою, якби він зайнявся під час проїзду великим містом! І хто понесе покарання за цю кричущу безвідповідальність і злочинне головотяпство? Адже цей злощасний рейс із порохом, якого вистачило б стерти з лиця землі пів-Баничів, далеко не перший. І тільки Господня воля до цього часу вберігала тисячі людей на шляху смертельного маршруту від страшного лиха і сотень трагедій.

Сумська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.