Ожидівська катастрофа, або Хто керує областю

Ніч з 16-го на 17-те липня. Пожежні команди Буського, Бродівського, Золочівського районів, ризикуючи життям намагаються погасити «фосфорний» вогонь. Взагалі повідомлення перших днів катастрофи в Ожидові нагадували бойові зведення часів війни. Фактично першість розповідати людям, що трапилося, взяли на себе журналісти. Офіційна ж влада мовчала. Ситуацію підігріли й емоційні заяви віце-прем’єра Олександра Кузьмука, який сказав, що маємо другий Чорнобиль. Населення, зрозумівши, що полишене напризволяще, починає панікувати та масово виїжджати. Дітей вивозять, хто куди може: Карпати, Крим, Шацьк — подалі від небезпеки.

А що в цей час робить обласне керівництво? Воно мовчить, як риба. Жодних повідомлень про небезпеку, про те, як потрібно діяти у такій ситуації місцевому населенню, куди звертатися. Тільки наступного дня близько 11-ї години було сформовано штаб при обласній державній адміністрації для ліквідації наслідків аварії, який за логікою мав би очолити голова ЛОДА Петро Олійник. Та Петрові Михайловичу, мабуть, не до того, у нього законна відпустка. Напередодні виборів потрібно набратися сил... Тож штаб очолив перший заступник голови ЛОДА Валерій П’ятак. Сам голова приїхав з відпочинку в Ожидів аж на третій день, акурат, щоб встигнути трохи посвітитися на місці катастрофи до приїзду Ющенка.

Не надто поспішали допомагати людям і обласні депутати. Позачергову сесію Львівської обласної ради її голова Мирослав Сеник зібрав лише 27 липня. Один із заступників голови обласної ради, Іван Денькович, приїхав на місце катастрофи лише на четвертий день, коли все найгірше було позаду.

Імідж — ніщо, здоров’я — усе

У вівторок, 17 липня, по обіді з’явилася офіційна інформація про те, що Олійник героїчно перервав відпустку і спецрейсом вилітає до Львова. Щоправда, з’явився він на місце катастрофи лише 18 липня.

Хоча це не завадило Петру Михайловичу посвітитися, розповідаючи про заварені захисні клапани на цистернах, про те, що потрібно знайти і покарати винних, особливо тих, хто дозволив такому небезпечному вантажу проходити через великі міста. І все це, ще не побувавши на місці аварії. Складається враження, що Олійник брав уроки дистанційного управління областю у ще одного «дистанційного» чиновника — міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, який теж керував ліквідацією наслідків аварії по телефону з Лондона.

Посидівши день в Ожидові, наш Петро Олійник знову вирушив у Крим. Офіційно це звучало на засідання Ради національної безпеки та оборони, яке там відбулося. А неофіційно в очах мешканців постраждалих районів це скоріш мало вигляд втечі з місця екологічної катастрофи.

Дедалі чіткіше проглядалася схема поведінки обласної влади, притаманна реакції влади на події у Чорнобилі 1986 року. Спочатку довго не розповідають про саму надзвичайну ситуацію, потім сильно применшують її наслідки, а тоді просто забувають про постраждалих. Схоже, ту саму тактику обрала і Львівська ОДА та її голова.

Спочатку населення було позбавлене інформації про характер катастрофи та про шкідливий вплив фосфору на здоров’я людини. Акурат під приїзд Олійника в Ожидів було озвучено версію, що наслідки техногенної аварії занадто перебільшені, а населення може сміливо пити воду та вживати місцеву городину. До небезпечної зони обласна влада віднесла тільки два села. І так само браво відрапортувала про те, що готові автобуси для евакуації дітей і всіх бажаючих, тільки от голови селищних рад навколишніх сіл чомусь цих автобусів не бачили. Деякі стверджували, що машини їм вдавалося вибити «з боєм», бо до районних державних адміністрацій надійшла вказівка від керівництва львівської області з вимогою «не створювати паніки».

Може, на Віктора Ющенка подібна метушня Олійника і справила враження, але на мешканців Львівщини — жодного. Ті самі телекамери донесли уже до них, як «багато» долучився до ліквідації наслідків катастрофи Петро Олійник.

Прикро жити з такою владою

Але є й позитив у катастрофі в Ожидові. Як на мене, жителі Львівщини нарешті зрозуміли, що ними керує людина, яка більше дбає про своє здоров’я, аніж про благо людей, боїться взяти на себе відповідальність. Голова ОДА не зміг не те що забезпечити нормальної роботи аптек, магазинів у місці катастрофи, підвезення питної води, а й не спромігся поінформувати населення. Активоване вугілля стало дефіцитом, не проводилося жодного регулярного моніторингу в перші дні аварії.

Нам можуть заперечити, що на місці катастрофи був не тільки Олійник, а й представники центральної влади: той же міністр МНС Нестор Шуфрич, віце-прем’єр Олександр Кузьмук. Може, й так, проте вони чужі для нас, а тут свій Олійник палець об палець не вдарив, щоб допомогти людям.

Прикро, що чиновники життя і здоров’я своє та своїх близьких цінують більше, ніж життя і здоров’я простих мешканців Львівщини. Адже відомим є факт, що майже вся обласна верхівка повивозила дітей, онуків за межі Львова, подалі від місця аварії, розповідаючи при цьому про абсолютну безпеку фосфору. Українські та іноземні експерти стверджують, що наслідки витоку отрути можуть проявитися і через півроку у вигляді тяжких захворювань, та обласній владі на чолі з Петром Олійником, здається, байдуже. З такої поведінки Олійника випливає, що він тільки думає, як ще трохи залишитися біля керма області та попіаритися на народному горі.

Дуже промовисто оцінюють роботу голови Львівської ОДА в дні аварії в Ожидові слова депутата Донецької облради Олександра Касянка. Знаючи неоднозначне ставлення мешканців Західної України до представників цієї області, все-таки процитуємо його слова, адже «донецькі» не залишились осторонь нашої біди — надали матеріальну допомогу жителям сіл: «Таким політикам в Україні не місце».