Напевно, немає в країні людини, яка б сумнівалася, що після дострокових парламентських виборів у країні відбудеться позачергове подорожчання харчових продуктів. І навряд чи річний рівень інфляції уряд зможе втримати в межах задекларованих ним 7,5 відсотка. Питання лише в тім, чи не стане це число двозначним. Великих цінових потрясінь удасться уникнути хіба що в найближчі півтора місяці. Адже на дворі «гарячі» в політичному розумінні деньки, і будь-який скандал, особливо продовольчий, — це найпридатніший і порівняно недорогий спосіб перерозподілити електорат. У цей період навіть просто розмови в засобах масової інформації про майбутні економічні катаклізми — ефективна зброя опозиції розкручувати ціновий механізм уже тепер. Перетягування політико-економічної ковдри — один із чинників, хай і незначний, липневого зростання індексу споживчих цін. Минулого місяця він піднявся на 1,4 відсотка, досягши з початку року 5,6 відсотка.

Для хлібного ринку минулий тиждень не можна назвати спокійним. Обійшлося, щоправда, без стрибків цін на соціальні сорти. Зате вартість булочок, рогаликів та іншої здоби в деяких областях росла як на дріжджах, про що не забули написати газети. Справа в тому, що на вироби з борошна першого і другого сорту місцева влада має право встановлювати граничні рівні рентабельності. А от регулювати вартість випічки з борошна вищого сорту — донедавна таких повноважень в облдержадміністрацій не було. Уряд кинувся гасити цю «пожежу». Кабмін дозволив місцевим органам влади визначати граничну рентабельність і для таких хлібопродуктів. Рішення уряду розлютило пекарів. На прес-конференції в столиці вони пояснили свою виробничу політику: мовляв, такий крок може погіршити фінансове становище окремих підприємств галузі, котрі, виготовляють соціальні сорти хліба і залишаються прибутковими хіба що за рахунок підвищення цін на здобу. За всієї поваги до пекарів, слід зазначити, вони мають рацію тільки почасти. Адже борошно вищого сорту у них є можливість купувати за фіксованою державою ціною — 1350 гривень за тонну, тоді як на ринку воно вже на 300—400 гривень дорожче.

Безперечно, передвиборний період для Кабміну —своєрідний іспит на зрілість. Не звертати уваги на економічні катаклізми в уряді не можуть. А тут, як у тому анекдоті: «не встигли взятися за яйця, пішло дорожчати м’ясо». Ціни на свинину і яловичину, приміром, у столиці злетіли до 35—40 гривень за кілограм, тоді як ще в липні можна було купити по 20—25 грн. І з цим лихом уряд також вирішив боротися постановою. Документ приписує всім суб’єктам господарювання декларувати оптово-відпускні ціни. І не тільки на м’ясо. До переліку потрапили варені ковбасні вироби, молоко, сир, сметана, вершкове масло. Але м’ясо — в зоні особливої уваги. Пятдесятивідсоткове його подорожчання так схвилювало уряд, що актуальними стали розмови про можливі міждержавні поставки білоруської яловичини в обмін на українське зерно.

Наймоторнішими в цій ситуації виявилися представники «курячого» бізнесу, які й тут знайшли вигоду. Вони не проти поторгуватися з урядом і підписати меморандум, зафіксувавши ціни на м’ясо птиці до 1 жовтня нинішнього року на рівні 11 гривень за кілограм. Натомість виробники «наших ряб» вимагають збереження обмежень на експорт зерна до липня 2008 року. А також регулювання торгової надбавки на м’ясо бройлерів у роздрібній мережі. Яку прибутковість у фіксованій ціні птахівники заклали собі — залишається загадкою. Але, очевидно, чималеньку, з огляду на те, що в тій же Америці кілограмове курча коштує трохи більше долара.

Новини приватизаційного ринку. Уряд затвердив умови приватизації 99,52% Одеського припортового заводу на конкурсі з елементами аукціону і початковою ціною 2,5 мільярда гривень. Але, за прогнозами, вона злетить у 4—5 разів. Поки що велетень хімічної галузі перебуває в руках держави. Унікальність його в розташуванні біля моря, а також у тому, що до нього підходить аміакопровід із Тольятті — це дає додаткові переваги для експорту. Близько 88 відсотків виготовленої продукції продається за кордон: аміак — у Бельгію, США і Францію, карбамід — у Швейцарію, Бельгію, США і Німеччину. Тому в нинішнього уряду є надія і небезпідставна: відкритий продаж Одеського припортового на конкурсній основі буде відчутним внеском у виконання плану приватизації на нинішній рік, що становить близько 15 млрд. грн. Правда, продаватимуть завод уже після виборів, і хто запише собі в актив приватизаційні мільярди — питання. Зрозуміло одне: з держвласності виводиться ще одне унікальне підприємство. Гроші за завод, якщо підуть «на проїдання», зроблять свій внесок у річний показник інфляції. Хоча, не виключено, в політичній плутанині і їх шукатимуть, як шукають мільярди від реалізації «Криворіжсталі».

З тим, що в короткостроковій перспективі «Газпром» підвищить ціни на газ для України, схоже, уже змирилися. Мінекономіки закладає в прогнозні розрахунки на наступний рік підвищення ціни на імпортований газ до 10 відсотків. Чи стануть 143 долари за тисячу кубометрів замість нинішніх 130 доларів оптимальним варіантом, що, на думку української сторони, «дозволило б виграти час на поглиблення інноваційної політики, політики енергозбереження і структурних реформ», теж багато в чому залежить від результату дострокових виборів і формату створеної після них парламентської коаліції. І заплановане на вересень засідання Міждержавної україно-російської комісії під керівництвом президентів навряд чи внесе ясність у газову перспективу. А поки що спливла інша неясність у паливному питанні. Росія, начебто, відповідно до загальносвітової тенденції з дедоларизації економіки, має намір перейти на розрахунки з імпортерами за нафту і газ у рублях. Необхідність формувати золотовалютні резерви в російських рублях для тих же розрахунків за енергоносії згодом може вплинути на стабільність гривні.

Від змін газових цін теж чекати нічого хорошого не доводиться. Зараз громадянам країни від цього ні гаряче, і вже тим паче, ні холодно. Але енергоносії спричинять інфляцію — це точно.

До речі, уже тепер зрозуміло, хто буде винен в інфляційному вибуху після виборів. Є два варіанти. Якщо біля влади утримається уряд у нинішньому складі, звинуватять нікому не потрібні вибори й опозицію, яка їх затіяла. Якщо ні — шишки посиплються на голови нинішніх членів Кабміну. В будь-якому разі нам, пересічним споживачам, доведеться тугіше затягти паски. А до 30 вересня можна ловити момент і насолоджуватися старими цінами.