Для мене похід до ЖЕКу рівняється подвигу. Причому подвиг заздалегідь приречений на поразку. Якщо залили верхні сусіди, майстер цього дня неодмінно виявиться перевантажений іншими і, звичайно ж, важливішими, ніж моя мокра стеля, справами. Якщо сантехнік ощасливить візитом у точно визначений час «десь в районі обіду», нижніх сусідів після його маніпуляцій з водолічильником заливаємо ми. Якщо електрик... Про електрика краще не згадувати. Він виявився проханий, наче повноважний посол котроїсь із країн «великої вісімки». Навіть матеріальний стимул не привабив його до наших розеток.

Усі ці випадки прикрої невзаємності з конторою, на утримання якої справно плачу щомісяця, пригадались мені під час «круглого столу» на тему: «Дорожня карта». ЖКГ: як подолати монополізм та корупцію у галузі». Його організували Комунікаційна група «ЕSG» та Всеукраїнська благодійна організація «Інститут місцевого розвитку». Судячи з великої уваги до запропонованої теми, — а в роботі «круглого столу» взяли участь керівники центральних, регіональних та місцевих органів влади з багатьох областей України, лідери громадських організацій, експерти міжнародних профільних інституцій, представники бізнес-структур та засобів масової інформації, — проблема реформування житлово-комунального господарства справді вийшла на рівень національної безпеки, бо торкається інтересів кожної людини.

Власне, жоден з промовців не заперечував цього факту. Дискусії викликали інші моменти: які головні завдання в реформуванні ЖКГ з точки зору влади, громади і бізнесу, хто має визначати правила та стандарти у житлово-комунальній сфері, що має прийти на зміну нерозторопним ЖЕКам з їхньою майже класовою неприязню до клієнтів.

Міністр з питань житлово-комунального господарства Олександр Попов вважає, що найголовніше в реформуванні — це закладення ринкових механізмів, найефективнішої протидії корупції та монополізму. Бо якщо сьогодні ми маємо будинки, які перебувають на балансі ЖЕКів, і лише вони надають нам послуги, це і є, стверджує керівник відомства, зразок монополізму, що провокує негативну ситуацію.

Олександр Павлович навів результати соціологічних досліджень, згідно з якими 36,6 відсотка населення платили добровільно працівникам ЖЕКів, а 14,9 відсотка робили це примусово — на вимогу майстрів.

Цих цифр можна уникнути, коли будинок чи група будинків стають юридичною особою і встановлюється ринок надавання послуг. Тобто майбутнє, на думку міністра, — за об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Ще один представник влади — заступник міністра з питань ЖКГ В’ячеслав Толкованов звернув увагу присутніх, що поглиблення демонополізації галузі і створення конкретного середовища на ринку житлово-комунальних послуг передбачено в Загальнодержавній програмі реформування і розвитку ЖКГ на 2004—2010 роки, затвердженій законом в червні 2004 року. Отже, виходить, центральна влада налаштована на зміни серйозно, а реформи тим часом відбуваються здебільшого на паперах. Чому?

Свою позицію з цього приводу висловив голова громадської організації «Харків’янин» Владислав Протас.

— Разом із природними монополіями, тими що займаються водо- і енергопостачанням, в галузі ЖКГ створено монополії штучні. Якщо перші — на плечах держави, то другі часто підтримуються місцевою владою, яка прагне повного контролю над грошовими потоками. Заручник такої ситуації — споживач. А її результат — криза в ЖКГ, що добре видно на харківському прикладі.

Споживачі розрізнені і спілкуються з комунальниками-монополістами в ролі прохача. Адже без ринку послуг, без вибору — іншим тоном чогось добиватися важко. Тарифи зростають, а якість послуг залишається на рівні «розвинутого соціалізму». Це буде доти, доки ЖКГ не запровадить нову методику керування без штучних монополій. Сьогодні є така система — кондомініуми в різних формах. Якщо будинки не матимуть власників і вільно обраних голів органів самоорганізації, вони розвалюватимуться попри євроремонти в окремих квартирах.

Нині в Харкові створено майже 170 ОСББ. Створено їх не завдяки, а всупереч міській владі, яка не зацікавлена в ринкових механізмах у житлово-комунальній сфері, бо це б’є по її бізнес-інтересах. «Батьки міста» намагаються контролювати комунальні платежі і тому не дозволили сформувати ринок житлово-комунальних послуг, нав’язавши харків’янам посередника — комунальне підприємство «Житлокомсервіс». Про яку боротьбу з корупцією ми можемо казати, коли на наших очах вибудовують корупційні схеми управління ЖКГ? До речі, саме пошуком чіткої відповіді у правоохоронних органах на це запитання нині займається «Харків’янин». І є вже перші обнадійливі результати, що зайвий раз доводить силу і вплив активної громади.

Представник іншого регіону — голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук проблему бачить не в самій корупції, бо «якщо вона є в Україні, то як її не буде в галузі, де крутяться мільярди», а в чинниках, що сприяють зловживанню. Саме їх і треба викорінювати. Серед таких чинників — критично ускладнена процедура використання бюджетних коштів. Нинішня політика тендерних закупівель часто унеможливлює прозоре використання грошей, щоб провести реконструкцію водогону чи теплоцентралі. Тому ситуація насправді набагато критичніша, ніж хабар, який 36 відсотків населення «презентує» сантехніку чи майстру ЖЕКу. Так само невідомий принцип, за яким визначається сума державних субвенцій, що спрямовується на реорганізацію житлово-комунального господарства. А оскільки прозорих механізмів нема, то схема розподілу бюджетних коштів не дуже приваблива: хто більше працює, тому й більше перепадає грошей. Не найкращий стимул для тих підприємств, які ще здатні працювати ефективно.

Дискусії не обминули й інших важливих моментів. Тарифоутворення, яким мають займатися фахівці, а не політики в силу партійної доцільності. Балансу відповідальності тих, хто надає послуги, і тих, хто їх споживає. Радикального залучення приватного капіталу до реформування житлово-комунального господарства. Звичайно, під контролем держави та громадськості.

Основний наголос учасники «круглого столу» робили на зміні ментальності самих громадян — із прохачів на обізнаних у своїх правах власників не лише квартири, а й будинку з усіма його дахами, підвалами, прилеглою територією. Ця зміна можлива лише при переході на альтернативні ЖЕКам форми самоорганізації, коли не начальник з високою пенсією чи місцевий чиновник ще з більшими прибутками встановлює, за що і кому нам платити, а ми самі. І самі вирішуватимемо коло послуг, за які ми згодні викладати гроші. Звичайно, якщо будемо не пасивними спостерігачами, а найактивнішими учасниками реформи: все-таки вона задумана для нас...

Учасники «круглого столу» звернулися до Кабінету Міністрів з листом, в якому виклали конкретні пропозиції з реформування ЖКГ, висловлені в процесі обміну думками. Серед них, зокрема, — реорганізація системи управління галузі, підтримка розвитку самоврядних інституцій, з усіма правами на прихильність держави.

Голова «Харків’янина» Владислав Протас у коментарі для «Голосу України» запевнив, що реалізація висловлених ініціатив відкриє нарешті дорогу конкретним реформам у сфері житлово-комунального господарства. Тепер усе залежить від того, наскільки місцева влада справді хоче системних змін. А підштовхнути її до конкретних кроків повинні ми — громадяни, які хочуть комфортно жити та отримувати якісні послуги.

Фото надане організаторами «круглого столу».