В офісі Тернопільської благодійної організації «Українська родина» людно. Багато дітей. У руках дорослих — стосики медичних карт. З різних кінців області вони приїхали на консультацію канадських лікарів.
У Ганни Вороніної з Тернополя, приміром, четверо діток. На прийом вона прийшла з двома: у наймолодшого хлопчика велика голівка, рідина накопичується у мозку — канадський фахівець радить оперувати. У дівчинки — проблеми з підшлунковою. Та й сама мама нездорова...
Настусі Даншанин з села Мужилова Підгаєцького району дев’ять років. На діабет дівчинка захворіла несподівано. Тепер — чотири уколи інсуліну на день, інакше не жити. Мама у відчаї: у лікарні попередили, що інсулін родині доведеться купувати, в державі нестача коштів. Смужки для визначення рівня цукру у крові вони давно купують самі, а це — майже тисяча гривень на місяць. Як жити сім’ї з трьох дітей, де батько й мати без роботи, коли ще й інсулін доведеться купувати? Жінка просить благодійників хоч смужками допомогти. Яких тільки історій не довелося почути від тих, хто очікував на прийом. Ось мама привела хлопчика з вродженою вадою серця, який переніс три операції і це ще не кінець, а малому йти до школи... Ось бабуся з онуком, у якого пропадає голос...
Благодійний фонд «Медичне милосердя Канади» п’ятнадцять років співпрацює з «Українською родиною». Сімейний лікар Мирослав Семкулей і його дружина Ілейн з канадського міста Калгарі. У пана Мирослава українські корені. Його батьки переїхали до Канади у двадцятих роках минулого століття. Чоловікові за сімдесят, але він ще практикує. І не лише у своїй країні. З благодійною місією вони з дружиною та колегами їздять у країни Азії, а також в Україну. Ілейн — корінна канадійка, трохи розуміє українську, за фахом фармацевт. Вона бере на себе всі організаційні моменти закордонних поїздок.
Подружжя Семкулей з благодійною місією щороку відвідує шість західних областей України, в тому числі й Тернопільську. Пан Мирослав зауважує, що в українських селах бракує елементарної просвітницької роботи. Скажімо, дітей не вчать, що після вбиральні треба обов’язково мити руки. Не втямки іноземцям, чому туалети в школах іноді зачинені, і діти змушені бігати на вулицю, а там точно рукомийників нема.
Щодо роботи українських колег, то канадці відзначили, що діагнози встановлюються у нас грамотно, а от з приводу застосування ліків, то такими за кордоном давно не користуються. Нові медичні препарати в Україну потрапляють років на п’ятнадцять пізніше, ніж, скажімо, ними починають користуватися у США.
Тернопільська область.
На знімку: на прийомі у доктора Семкулея (ліворуч — голова «Української родини» Ірина Найдух).
Фото автора.
