Довідка «Голосу України»:

Федір Турченко народився у селі Тимофіївці Краснопільського району Сумської області. У 1970 році закінчив Харківський державний університет. Працював сільським учителем історії, з 1977-го — у ЗНУ. Відмінник освіти і науки України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Автор п’яти монографій, понад 100 наукових статей, 10 підручників з історії України та історії Запорізького краю.

Моя розповідь — про одного з речників сучасної історії, керівника славетної запорізької школи істориків, заслуженого діяча науки й техніки України професора Федора Турченка.

Коли йдеться не просто про відомого науковця, педагога, а про особистість, котра, досконало працюючи над собою, змогла вплинути на виховання і громадянське становлення співгромадян, то важко підібрати слова, які повною мірою продемонстрували б шану та величезну вдячність цьому професіоналові. Людині, котра, пов’язавши своє життя з історією, сама стала її часткою. Людині, котра є взірцем толерантності в житті й борцем за принципи. Людині, ім’я якої відоме і на Батьківщині, і далеко за її межами.

Якщо говорити про непересічного вченого, доведеться часто вживати слово «вперше». Але це один бік медалі. Аж ніяк не всі свого часу схвально сприйняли здобутки науковців Запорізького національного університету (ЗНУ), котрі працювали під керівництвом Федора Турченка. Вони не тільки не схвалили їх, а нещадно критикували. Доходило до того, що підручники запоріжців обговорювали деякі політичні сили на сесії Верховної Ради!

Ситуація змінилася на краще. Сучасне покоління виховується на правдивій історії, чималий внесок у висвітлення якої зробив саме Федір Турченко і його колеги.

— Після проголошення незалежності України кардинально змінився погляд на наше минуле, — зазначає Федір Григорович. — Учити дітей за старими книжками було абсурдно. Так трапилося, що я опинився серед тих, хто запропонував розробку нових підручників. Власне, наш історичний факультет дав цілий комплект книжок з історії України, всесвітньої історії. Я був керівником і учасником кількох проектів. У Києві міркували, куди ж воно все поверне, а у нас вистачило мужності в тих умовах взятися за роботу. Ми дивилися в майбутнє. Наші вчителі на початку 1990-х проводили уроки за саморобними аркушиками, без підручників, не було системи цілісного уявлення про історію. Зауважу, багато хто намагався впливати на концепцію цих книжок, але я суворо дотримувався принципу історичної правди.

Традиції, започатковані вчителем, продовжують учні. А їх на рахунку науковця — тисячі. З 1992 року він — голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій при ЗНУ, член спеціалізованої ради при Дніпропетровському національному університеті, керівник аспірантури і докторантури. Пішла шляхом історика і його донька Галина. Вона — доктор історичних наук, автор понад 80 наукових публікацій. У співавторстві з батьком підготувала книжку «Південна Україна: модернізація, світова війна, революція».

Останні два роки Федір Григорович обіймає посаду першого проректора. А до цього майже п’ятнадцять років очолював історичний факультет. Його попередники зробили вагомий внесок у становлення факультету. Але істотніші зміни відбулися саме за керівництва Турченка.

Слово учневі, ректору ЗНУ, кандидату юридичних наук, доктору історичних наук професору Сергію Тимченку:

— Сьогодні мільйони дітей навчаються за його підручниками. Під керівництвом професора Турченка сформувалася наукова школа. Історик, визнаний своєю методологією, своєю принциповою позицією з багатьох питань — насамперед душевна людина. Наскільки жорстка в науці, настільки толерантна у побуті. Хочу відзначити його витримку, вміння тримати удар. Мені імпонують прагнення і вміння Вчителя знаходити компроміси і шукати шляхи виходу із ситуацій без їх загострення.

Запоріжжя.

Фото з архіву редакції.