За минулі вихідні ситуація в Луганську була відносно стабільною, збройних сутичок не відбувалось, однак спокій обласного центру був умовним. Пізно увечері 7 червня в Луганському аеропорту стався потужний вибух, який налякав мешканців прилеглого житлового мікрорайону Гостра Могила. Нещодавно вони пережили воєнні дії по захопленню військової частини, розташованої на цій території. Що цього разу? Як з’ясувалося, в аеропорту вибухнула електрична підстанція, що забезпечувала його живлення. Представники ЛНР заперечують свою причетність до вибуху, заявляючи, що «армія південного сходу ніяких операцій у районі аеропорту не проводила», що об’єкт нині контролюють українські силовики. Разом з тим, наступного дня з’явилася інформація про напад бойовиків на українських військовиків біля аеропорту. Про результати цієї сутички подробиць немає.

Першою жертвою війни завжди стає правда. І це, мабуть, найтяжча втрата. Ще кілька днів тому засоби масової інформації розповідали про луганських прикордонників, які майже дві доби відбивали атаки по захопленню бойовиками будівель управління Луганського прикордонного загону. Сили були нерівними, однак ніякої наземної допомоги від Національної гвардії, незважаючи на обіцянку, прикордонники так і не отримали. У результаті під покривом ночі вони змушені були покинути об’єкт. Проте днями в. о. голови Міноборони України Михайло Коваль заявив у Брюсселі, що штурму управління загону нібито насправді не було. Прикордонників обурила така заява. «А той факт, що вісім наших товаришів, які відбивали «відсутній штурм» терористів, були поранені й перебувають у лікарні, хіба не може бути доказом протистояння?», — запитують прикордонники.

Або взяти іншу «правду». «Луганська народна республіка» поширила інформацію про нібито спільну таємну операцію Збройних Сил України, Нацгвардії та підрозділів ополченців, що діють на території ЛНР. Вони, мовляв, займаються мародерством, вимаганням і знущанням з громадян «республіки» у Свердловському, Антрацитівському і Краснолуцькому районах. За інформацією, отриманою від «агентів, укорінених у підрозділи Нацгвардії і штаб козачого війська отамана Козіцина», «... у якийсь день, під час «Х» підрозділи Нацгвардії разом із ЗС України повинні бути висунуті в напрямку столиці ЛНР Луганська. Після заподіяння точкового авіаудару і роботи важкої артилерії по житлових кварталах міста, підрозділи отамана Козіцина, що дислокується в південній частині Республіки, мали висунутися й зайняти ключові позиції і блокпости міста та прилеглих до нього територій. Тим самим блокуючи певні підрозділи ополчення і штаб Армії ЛНР». Далі «дочекавшись входження мотострілецьких підрозділів ЗС України і Нацгвардії, отаман Козіцин повинен «плавно» відвести свої сили з території міста і тим самим передати їх під контроль Нацгвардії для наступного зачищення підрозділів ополченців і мирних жителів Луганська».

Сьогодні про «зачищення» з боку Нацгвардії, яке нібито починається з понеділка, у Луганську кажуть усі. Навіть діти. Реакція на таку «страшилку» здебільшого негативна. Люди бояться потрапити в зону воєнних дій і починають панікувати. Деякі їдуть із міста. Оптимізм луганців, які вважають, що «другого Слов’янська в нас не буде», на інших не поширюється. Правда стає жертвою війни, а люди — жертвою незнання.