З досьє.

Народився 17 травня 1922 р. у Миргороді (Полтавщина). Учасник війни, нагороджений орденами й медалями. Автор романів «Його ім’я», «Ідол», «І будуть люди», «Біль і гнів», «Сільські історії», «Міські історії», видані повісті та оповідання «Вершини», «В тіні Сталіна», «Сплески», «На коні і під конем», «Син капітана», «На поруки», «Самосуд», «Прожити і розповісти» і ін. Побачили світ кілька книг для дітей. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Живописець Прокіп Колісник, який живе і працює у Словаччині, учетверте скликав у рідне село на Вінниччині художників на міжнародний мистецький пленер «Поташня — чарунка Поділля».

У рідній Поташні, що у Бершадському районі, серед дорогих серцю земляків, серед небес і трав, митець зустрів своє п’ятдесяте літо. Прокопа Колісника першими вітали односельці, друзі-митці, які з радістю приїздять на його малу батьківщину, щоб відтворити у своїх полотнах феномен села, тепло сільських хатин, які, за словами Колісника, «світять, як зорі у Всесвіті, навіть коли вони покинуті і зруйновані, світять, якщо тепло було у душах тих, хто в них жив. Бо лише тоді є тепло у людських оселях, коли горить вогонь у наших душах».

Коротко про ініціатора мистецьких пленерів. П. Колісник, випускник Одеського художнього училища та Академії мистецтв України, є учасником багатьох виставок в Україні та за її межами. Його твори є у наших музеях, у Словаччині і Чехії, у приватних колекціях в Австрії, Британії, Німеччини, США, Франції, Швейцарії. Митця обрано до Національної спілки художників та Асоціації письменників України, Унії словацьких художників. Він викладає живопис у Пряшівському університеті.

2004-го Прокіп приїхав на гостину в село не сам. У батьківській хаті було тісно від гостей. Одними з перших учасників пленеру стали художники Левко Воєдило, Володимир Гарбуз, Олесь Соловей, Олександр Хорват. Тоді відремонтували приміщення колишнього панського маєтку і відкрили там музей культури та картинну галерею. До цієї події приурочили затвердження герба і прапора села. Тодішній керівник господарства Валерій Фалілєєв підтримав митців. Допоміг впорядкувати територію, відремонтувати дороги. А яке мистецьке свято влаштували у Поташні! З піснями, танцями. Все село зійшлося!

Наступного року Колісник залучив до пленеру поетів, композиторів, скульпторів. Протягом трьох літніх пленерів тут побували поети Василь Герасим’юк та Ігор Римарук, кобзар Тарас Силенко, бандурист Василь Пиндик...

«У кожного в душі є своя Поташня, у кожного в душі є свій рідний край!» — ці слова П. Колісника стали девізом мистецьких пленерів. Мова не про те, що ще одна група художників чи поетів приїхала в село помалювати чи поспівати. «Це ще один крок до образу, до джерела, до людяності. Це своєрідний уклін рідній хаті, криниці дитинства і подиху вічності. Це гімн природі і Творцю. Бо кожен із нас шукає на землі те місце, де може відчути співзвучність душі природи і своєї душі». А головне, на думку Колісника, те, що у забутій місцині запульсував «живий осередок культури». Для сільських діток його вагомість не менша, аніж собору чи піраміди.

Дехто з них уже спробував себе у мистецтві живопису і графіки. Найкраще це вийшло в Олександра Хмарука, Наталії та Артема Тарасюків, Петра Буртового, Василя Белінського. Тут також створено учнівський гурток «Юний етнограф».

Треба бачити, як захоплено спілкуються діти, та й односельці старшого віку, з тими, чиї прізвища донедавна чули по радіо або читали у газетах. Зазвичай це відбувається по закінченні пленерів. Тоді влаштовують загальне свято, на яке люди сходяться у найкращому вбранні, гостей побачити і себе показати, разом поспівати, потанцювати.

Чи не найбільше радіє від того серце Прокопа Колісника. Бо вдається зібрати разом велику родину і дати кожному доторкнутися до скарбниці натхнення. Самому йому, каже, ніколи не вдалося б «пробудити дзвін у душах земляків». Згаданий колишній керівник господарства Валерій Фалілєєв уже працює на Миколаївщині, очолює одну з райдержадміністарцій. Але продовжує підтримувати Колісникові пленери. Митець щиро вдячний Бершадській РДА за сприяння. Каже, що має тісну співпрацю з Вінницьким міжнародним земляцтвом у Києві. Відчуває підтримку благодійного фонду «Україна інкогніта», створеного земляком, народним депутатом України Анатолієм Матвієнком. До організації пленерів долучається навіть Генеральне консульство України у Пряшеві. «Бо в кожного є своя Поташня...»

 

Вінницька область.