«Голос України» 6.07.07 частково опублікував відкритий лист Анатолія Чорногорова до вищих керівників країни, де йдеться про організацію виборчої кампанії. Пропонуємо вашій увазі розділи матеріалу, що не увійшли в першу публікацію.

Як показали останні вибори до Верховної Ради (26 березня 2006 р.), через перевантаженість виборчих дільниць 36 відсотків виборців не змогли проголосувати. У цю кількість увійшли і престарілі люди, які не могли прийти на виборчі дільниці, і хворі, і бомжі, що мають паспорти, але не мають постійного місця проживання (а в нас, в Україні, їх чимало, але ніхто права голосу їх не позбавляв), і ті, котрі по кілька разів ходили на виборчі дільниці, але так і не змогли проголосувати. Це не повинно повторитися на всіх наступних позачергових і чергових парламентських і президентських виборах. Якщо таке повторюватиметься на місцях, то значні штрафи за всіх, хто не зі своєї вини не проголосував на виборах, мають платити особи, відповідальні за проведення виборів, з відповідними висновками про таких «відповідальних».

Тому до виборів вони повинні виявити всіх, хто не зможе за станом здоров’я прийти на виборчі дільниці, і надати їм можливість проголосувати вдома. У цьому можуть допомогти соціальні служби, сусіди, родичі хворих і престарілих людей. Хворі, що перебувають на лікуванні в лікарнях, також мають проголосувати в день виборів у лікарнях. Усі, хто не позбавлений права голосу, повинні мати можливість проголосувати або на виборчих дільницях, або вдома, або в лікарнях, якщо за станом здоров’я не можуть відвідати виборчі дільниці.

Перевага пропонованої мною системи проведення виборів — очевидна (див. «Голос України» за 6.07.07, «Вибори без фальсифікації можливі», А. Чорногоров. — Ред.), а саме:

Немає потреби напередодні виборів складати списки виборців, у яких завжди буває багато неточностей, пропуски окремих виборців, окремих будинків і цілих вулиць; в перевірці виборцями, чи не пропущені вони в списках; потреби у відкріпних талонах, завдяки яким буває безліч фальсифікацій; тримати чергових на виборчих дільницях кілька тижнів до виборів, щоб виборці могли перевіряти себе в списках; писати запрошення кожному виборцеві із зазначенням адреси виборчої дільниці, номера виборця у списку, розносити ці запрошення по квартирах. Достатньо (у містах) на кожному багатоповерховому будинку, а в селищах (із одноповерховими будинками) для групи будинків повісити оголошення із зазначенням адреси їхньої виборчої дільниці, дати і часу її роботи. Нема потреби контролювати кількість виборчих бюлетенів. Ніякі корінці заповнювати не потрібно. У них немає потреби, тому і бюлетені друкують без корінців.

Виготовивши компостери для кожної виборчої дільниці, достатньо буде змінювати в них матриці з пуансонами з новими символами і друкувати лише бюлетені та відповідні журнали.

Можуть бути лише два заперечення, щоб не прийняти і не впровадити пропоновану процедуру виборів до Верховної Ради і Президента. Перше — це псування паспортів компостерами, і друге — що без реєстру виборців не можна встановити, скільки відсотків виборців взяло участь у виборах. Якщо в когось будуть заперечення, що це призведе до псування паспортів, то навіть двадцять дірок на першій сторінці паспорта його не зіпсують.

Про відсутність реєстру виборців: ну кому, скажіть, потрібен реєстр, у якому буває пропущена ціла армія виборців? Кількість потенційних виборців в Україні становить 80 відсотків населення країни. Замінюйте!

Сіверськодонецьк

Луганської області.