Заплати 34 гривні — і твори державу

Лист, який господарі квартири, двоє хмельницьких пенсіонерів, знайшли в себе під порогом, дещо збентежив. Серед паперів із «мокрими» печатками та підписами, детальними біографічними бланками були ще й два рахунки-фактури зі всіма офіційними банківськими даними, рахунками, підписами і печатками. Та головне — кожен такий папірець пропонував, щоб пенсіонери заплатили по 34 гривні. В графі, де зазначено — за що гроші, написано: «Роботи по формуванню реєстраційної справи».

Зізнатися, подібного відвертого шахрайства не доводилося спостерігати вже давно. «Ініціатори» референдуму дуже детально навели витяги із Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми». З усього виходило, що прийняте на ньому рішення матиме законну юридичну силу. І це справді так. Однак «забули» при цьому вказати, який стосунок до цього має дане ПП і хто надав йому право збирати кошти на свій рахунок?

Подібні листи отримали й інші пенсіонери. Причому кількість рахунків в пакеті дивним чином збіглася із кількістю мешканців квартири. Цікаво, звідки у ПП така конфіденційна інформація про те, скільки пенсіонерів проживає в тому чи тому помешканні? Та, безсумнівно, ставку була зроблено правильно: звичні до порядку і до обов’язкового виконання всього, що написано в офіційних паперах, літні люди цілком могли клюнути на цей гачок. Тим більше, що запропоновані для «референдуму» запитання безпосередньо торкалися їх інтересів. Зокрема, йшлося про те, щоб скасувати рішення міської сесії про підвищення тарифів і встановлення нижчої плати. До того ж кожному учасникові пропонувалося вписати і свої питання для загального обговорення. Щоправда, і це не безкоштовно. Хоча за власну ініціативу грошей не вимагалося, проте кожен повинен був зазначити свої точні паспортні дані, місце роботи, посаду і навіть «підстави для оподаткування та інших пільг» (?! — Авт.). У передвиборні часи подібна інформація коштує чимало.

Невідомо, скільки довірливих адресатів клюнуло на цю вудочку, однак на банківських рахунках стояли номери 1498 і 1499. Отож щонайменше півтори тисячі хмельничан були втягнуті в цю сумнівну операцію. Навряд чи справа дійшла б до референдуму, а от суму його організатори могли б отримати чималу. Якби щось не злякало прихильників всезагальних обговорень. Бо вже за кілька днів від тієї ж фірми з’явився інший лист. В ньому повідомлялося, що у зв’язку з проведенням усного опитування громадян та встановленням факту відсутності зацікавленості у проведенні референдуму керівництвом прийняте рішення про відміну надання юридичної підтримки у проведенні референдуму. А тому вносити реєстраційний платіж у розмірі 34 гривень на рахунок підприємства не потрібно.

Щоправда, цього разу лист у квартиру не підкидали, а просто наклеїли на дверях під’їзду. До того ж і печатки, і підписи на ньому були не оригінальні, як першого разу, а ксерокопії. Погодьтеся, непоганий хід: і відбій дано, і разом з тим, швидше за все, не всі його почують. А там уже кожному самому вирішувати: нести гроші до каси чи ні.

На все це листування турботливої юридичної фірми, котра так переймається проблемами городян, можна було б просто махнути рукою: не хочеш — не плати, якби не кілька доволі красномовних деталей. В час політичної каламуті, коли знову вихлюпуються через всі ЗМІ політичні реклами з численними завіряннями роботи тільки для народного блага, закликами до кожного сказати своє слово і взяти участь і в референдумах різних рівнів, і ледь не в творенні держави, народжуються ловці рибки. А чому б і ні? Якщо вода каламутиться зверху, якщо хтось загрібає свій улов великими сітями, то й десь там, далеко внизу, можна спробувати свою удачу і поживитися на довірливості тих, про чиє благо так піклується високий політикум. Тим більше, що кожен знає свою міру, адже йдеться не про мільярди, а лише про 34 гривні. А це вже навіть великим обманом назвати важко. Справді, за можливість творити свою державу власним руками — не така вже й висока ціна.

Хмельницький.