Військові медики б’ють на сполох: відомча система охорони здоров’я зазнає скорочення, яке позначиться на соціальному захисті ветеранів, усіх військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Перемога у Великій Вітчизняній війні стала водночас утвердженням вітчизняної військової медицини, адже понад 60 років тому було повернуто в стрій 90,6 відсотка хворих та 72,3 відсотка поранених. Цей показник став ще вищим під час війни в Афганістані і становив понад 77 відсотків. Рівень і система військово-медичного забезпечення відіграли важливу роль при наданні допомоги населенню і в мирний час: під час ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії, аварії на Чорнобильській АЕС, повені в Закарпатті... І ось настала чорна година, бо вся ця система знищується. Щороку розформовують два-три військові шпиталі, в інших чисельність працівників скорочують так, що знижується рівень надання медичної допомоги. Наказом міністра оборони України № 678 від 24.11.2006 року затверджено Програму розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на 2006—2011 роки. Передбачено, що більшість потужних військових госпіталів буде розформовано, а на всю Україну залишиться лише шість лікувальних закладів, які будуть далекі від їх нинішнього рівня. Це означає, що 90 відсотків ветеранів військової служби, члени їх сімей залишаться без медичної допомоги у військових шпиталях, тобто законного права та гарантій, які надавала держава. Відомо, що послугами високопрофесійної військово-медичної школи в Україні загалом і на Львівщині зокрема користується й цивільне населення. Запитання до керівників Міністерства оборони: якими нормативними актами чи законами, яким обґрунтуванням визначена чисельність військово-медичної служби в 4351 чоловік, під яку нині ламають надійну систему медичного забезпечення військ? Кому це вигідно?
У США чисельність медичної служби становить 7,5 відсотка від чисельності збройних сил, в Німеччині —6,7, в Угорщині — 6,3, в Росії — 6,1. В Україні планується лише 3 відсотки. Є над чим замислитися... Руйнувати систему можна тоді, коли є альтернатива. На цей час альтернативи в державі немає. Страхова медицина буде не раніше, як за 10—15 років. Якщо взагалі буде. Навіть з економічної точки зору військова медицина вигідна для держави. За підсумками 2006 року, Мінохоронздоров’я використало 18,5 мільярда гривень бюджетних коштів на 47 мільйонів населення, а військова медицина — 196 мільйонів гривень на 1,2 мільйона осіб, тобто в 2,5 разу менше на одну особу. Один із основних показників стану здоров’я людини — тривалість життя. Середня тривалість життя чоловіків в Україні — 62 роки, у деяких областях вони навіть не дотягують до пенсійного віку — 56-58. А середня тривалість життя військового пенсіонера, попри труднощі служби — 72 роки. Невже це не є критерієм ефективної роботи існуючої системи медичного забезпечення Збройних Сил України та прикладом для загальнодержавної системи охорони здоров’я? Питання відкрите...
Омелян РИБ’ЯК, генерал-майор у відставці,
Геннадій ВАСЯНОВИЧ, полковник у відставці, доктор педагогічних наук, професор,
Микола БОРИЩАК, полковник запасу, кандидат історичних наук.
Львів.
