Читачі «Голосу України» уже дізналися про комплекс вогневого рафінування міді, що його встановлено на ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» (публікація в номері за 24 липня 2007 р.). Нагадаю, що технологія, розроблена на підприємстві, — єдина на території СНД і друга в Європі. Нікому, крім артемівців, поки що не вдалося одержати чисту мідь із брухту зі вмістом міді від 92 відсотків (у Європі — від 96 відсотків). Роботу, висунуту на здобуття Державної премії України в області науки і техніки, варто оцінити і з іншого боку: як ще один крок до екологічно чистого, безвідхідного виробництва, дбайливого стосовно природи і її ресурсів. Про це і йтиметься у цій статті.

У більшості з нас словосполучення «металургійний завод» незмінно асоціюється з «димом батьківщини», брудними стоками і горами шлакових відвалів. Принаймні саме такий стереотип закріпився в моїй пам’яті після кількаразового відвідування заводів чорної металургії. Перед прохідною Артемівського заводу з обробки кольорових металів в думках пошкодувала, що не попросила робочу спецівку. Адже треба було відвідати плавильно-прокатний, ливарний та інші цехи підприємства. На мій подив, навіть поруч з працюючою піччю італійської фірми «Contіnuus-Properzy» не було диму і сажі, що осідає на обличчі і одязі. Такі само чисті були й інші цехи.

Вийшовши на вулицю, мимоволі пошукала поглядом трубу, з якої, за моєю уявою, неодмінно повинен виходити дим. Труба була, диму не було. Як так? Справа у тому, що сучасний підхід до вирішення виробничого завдання — одержання чистої міді з відходів — передбачає такий само «європейський» підхід до питань енергозбереження й екології. У чому це виявляється?

По-перше, комплекс вогневого рафінування міді і її обробки передбачає можливість безпосередньої обробки гарячого металу, обминаючи стадію злитків. Рафінована мідь передається на наступні технологічні операції до проміжних міксерів тільки в рідкому стані за допомогою розгалуженої системи жолобів, що обігріваються. Таким чином, немає необхідності нагрівати метал двічі. По-друге, за словами начальника цеху Миколи Кваченюка, під час освоєння нової технології колектив працював і над удосконаленням газових режимів. Така робота триває: зокрема, з використання більш ефективних пальників.

По-третє, одним з кардинальних нововведень стало будівництво котла-утилізатора, виготовленого за індивідуальним проектом. Котел дає можливість утилізувати тепло газів, що відходять з печі, з регуляцією їх температури на вході і виході з котла, в об’ємі до трьох гігакалорій на місяць. Таким чином, підприємство не «обігріває» атмосферу і не вносить вклад у посилення парникового ефекту, а влітку отримує гарячу воду для побутових приміщень, узимку — гарячу воду і тепло. Дбайливе ставлення до енергоресурсів особливо актуальне у світлі постійного підвищення вартості природного газу, що його традиційно використовують для опалення.

Зрештою, всі шкідливі домішки, що містяться у вихідних газах печі «Contіnuus-Properzy», потрапляють на потужні газоочисні фільтри, з автоматизацією струшування і видалення шкідливих відходів. Комплекс газоочищення являє собою окреме приміщення, над яким не помітиш і ознак диму. Ефективність очищення газів становить 94—96 відсотків, що відповідає всім екологічним нормам. А зібрані фільтрами домішки (йдеться про кілограми речовин, у яких у тому числі містяться метали) у заводу охоче купують інші підприємства — приміром, виробники фарб. Такий само замкнутий цикл і ретельне очищення проходить і вода, яку використовують у виробництві.

На АЗОКМ ви не побачите і шлакових гір: весь шлак, отриманий у процесі плавки, збирається і реалізується споживачам: адже вміст міді в цих відходах досягає 20—25 відсотків. На заводі працюють над тим, щоб у майбутньому організувати самостійну переробку шлаків. Для цього треба буде освоїти нову для України технологію, що під силу лише підприємству, котре працює на стику науки і техніки. Ще одна «екологічна» мета, яку поставлено на заводі, — позбутися травлення з використанням кислот. Традиційна технологія прокатки і волочіння міді під час відпалу вимагає наступного травлення. Але останнім часом обсяг кислоти, яку використовують, скоротився завдяки зміні технології і впровадженню так званого безкисневого відпалу. Це дало змогу підвищити якість продукції.

Як правило, у вітчизняних металургійних підприємств знаходяться завдання більш важливі, ніж охорона природи. Але на Артемівському заводі з обробки кольорових металів упевнені: завод, що випускає продукцію європейського рівня, зобов’язаний дотримуватися природоохоронного законодавства. А крім того, екологічні і енергозберігаючі рішення дають і економічну вигоду. Постійний рух уперед — ось рецепт успішності підприємства.

— На заводі розроблено і здійснюється план технічного переозброєння, — каже генеральний директор підприємства Юрій Савенков. — Одним із його етапів стало встановлення комплексу вогневого рафінування міді. Зараз закуповуємо нове обладнання у Російській Федерації, Китаї. Постачання почнуться вже цього року. Мета реконструкції — підвищення продуктивності устаткування, розширення номенклатури продукції, що випускається, і зниження витрат. У найближчі три роки на ці цілі ми запланували виділити близько 10 мільйонів доларів. У наступні роки, думаю, сума збільшиться.

Реконструкція заводу відбувається у складних умовах. «Ми не маємо права зупинити виробництво і будувати на цьому місці новий цех, — пояснює Юрій Дмитрович. — У такому випадку втратимо замовників і людей, котрі працюють на цьому обладнанні. Тому завдання ставилося таке: без зупинки виробництва зробити реконструкцію. Це все одно, що перебрати двигун у дорозі, не зупиняючи автомобіль. Це дуже складне інженерне завдання, проте ми йдемо на його розв’язання свідомо. Іншої можливості немає».

— Юрію Дмитровичу, ви буваєте у закордонних колег, до вас теж приїжджають чимало іноземних делегацій. Що б хотілося запозичити? І навпаки — чим ви дивуєте гостей? — цікавлюся у генерального директора.

— Колеги з-за кордону відзначають, по-перше, високу культуру виробництва, — підкреслює Ю. Савенков. — Для них навіть дивно, що на території України можна зустріти підприємство, де культура виробництва європейська. Чистота, порядок, організація. Друге, чому вражаються, — як наші люди можуть грамотно переробляти той низькосортний брухт, який ми маємо в своєму розпорядженні. Адже за кордоном більш якісна сировина. Що мені хотілося б запозичити у них? Перше — з часом реконструювати завод і впровадити нову технологію. Друге — я б хотів, щоб запрацювала економіка України. Адже ми працюємо на відходах виробництва. І якщо вітчизняні підприємства обновлятимуться, проводитимуть технічне переозброєння, то вони потребуватимуть більше прокату кольорових металів.

Йдучи назустріч споживачам, завод приймає замовлення, починаючи від півтонни-тонни. Така гнучкість під силу не кожному підприємству.

— Ми виробляємо такий асортимент, якого не має жоден споріднений завод, припустімо, у Російській Федерації: круглий прокат, плоский прокат, ливарні сплави, катанка, дріт, — відзначає мій співрозмовник. — І щоб з максимальною користю використовувати сировину, що надходить у переробку, потрібна відповідна технологія. Є і другий момент: ринок іноді б’ють перекоси, попит змінюється. У нас є широке поле для маневру: можемо виробляти той чи той вид продукції, залежно від запитів ринку. Наприклад, ще два роки тому виготовляли більш як дві тисячі тонн катанки на рік, зараз цей обсяг знизився удвічі. Зате зріс попит на плоский прокат. І якщо кон’юнктура зміниться, ми готові переключитися на інші види продукції.

Зазвичай, розповідаючи про використання відходів, як приклад наводять благополучні країни Заходу. Але у випадку переробки низькосортного мідного брухту першим виявився український завод АЗОКМ. Тепер вже іноземці намагаються осягнути секрети технології вогневого рафінування міді. Однією із складових частин успіху артемівців стало тісне співробітництво з ученими. Красномовна деталь: у день мого відвідування заводу приїхав представник Інституту електрозварювання імені Патона (м. Київ), з яким підприємство підтримує давні міцні зв’язки. А під час пуску печі «Contіnuus-Properzy» був присутній і президент НАН України Борис Патон.

— Без зв’язку з наукою виробництво розвиватися не може, — переконаний генеральний директор заводу. — Тому ми підтримуємо зв’язки з Національною академією наук, з Інститутом Патона, Донецьким національним технічним університетом, Дніпропетровською металургійною академією. З вересня плануємо проводити спільні дослідження з Донецьким національним університетом. У нас дуже хороше дослідницьке обладнання: ми свого часу вклали значні кошти, інакше підприємство не могло працювати. Через відомі причини у науці з таким обладнанням справи йдуть гірше. Але там є грамотні фахівці, яких ми хочемо залучити до розв’язання наших завдань. Адже не можна бути знавцем у всіх без винятку галузях. Потенціал науки плюс наші можливості з оснащення технікою допоможуть ліквідувати вузькі місця.

Було б помилкою думати, що Артемівський завод з обробки кольорових металів — підприємство, що не має проблем. Як найбільший в Україні завод такого профілю, АЗОКМ у багатьох починаннях є першопрохідником. А отже, його колективу доводиться вирішувати чимало питань першими у галузі. І цінний досвід, здобутий під час освоєння сучасних технологій, гідний вивчення і поширення.

Фото надано Артемівським заводом по обробці кольорових металів