У Михайлівці мене підняли на сміх: «Вона, баба Саша, недоїдає і тому глину їсть?»

Ні, кажу, бабуся не голодує, борони Боже. А жовту глину вживає тільки користі заради.

Не чули, кажуть її земляки і радять завітати до начальства. «Там усе знають».

Сільський голова Анатолій Загній, звичайно, відає секретами самооздоровлення Олександри Семенівни Макаренко, мешканки сусіднього села, вибачте, хутора Заорілля (залишилось з десяток хатинок).

— Живе сама, не скаржиться, — розповідає сільський голова. — Допомагатимемо ось город приватизувати. Їдьмо до неї, хай розпечалиться.

Баба Санька (так відрекомендувалась) порпалась на присадибній ділянці, сапа слухалась її натруджених рук.

Спориш на подвір’ї, похилені глиняна стайня, будинок і одноока баба Санька повертають мене у казку. А в ній — така ось піч біля кремезного дерева, котики на сонці і темний ліс навколо. А в хаті ні радіо, ні «ящика».

— Тишу люблю. Раніше читала багато. Хто президент не знаю, голосувала за голову і все. З міста частенько онука приїжджає. Робить як проклята, нема інтелігенції, беручка. Руки-ноги у мене болять, але не шлунок.

Так делікатно привела нас Олександра Семенівна до факту глиноїдства.

— Десь років зо два тому усі дізналися, що без глини — я ні кроку. А їм я її років 50. Почалося з тяжких болей шлунка. Куди не їздила — ради дати не могли. А потім прочитала, що можна вилікуватися глиною. Спробувала — допомогло. Тепер без неї голодна ходжу. За тиждень з’їдаю відро глини.

Про стан шлунка, кажуть лікарі, свідчить язик. Він у баби Саньки чистий, рожевий. Як же вона, беззуба, розжовує «делікатес»? Роздроблює молотком, намочує і робить палянички. «Пригощайтесь!» — пропонує сухий млинець, який, пересвідчився, швидко тане у роті. Смак незрозумілий, але приємний! Хіба що пісок дратує...

Забезпечують стареньку «стратегічною» їжею, крім онуки, добрі люди. Ось і ми з сільським головою поїхали у сусіднє знамените Шедієве (там Шевченко гостював у місцевого пана і написав кілька пейзажів) і набрали глини (на знімку). Гадаю, на два тижні бабусі вистачило. А яке меню у 83-річної (іншим гостям називає 85) жінки, яка не знає шлункових хвороб?

— Їм усе потроху, з городу живу, онука городське привозить...

...Беру пару жмень глини і везу в Український державний хіміко-технологічний університет (Дніпропетровськ) на аналізи. Впевнений був, що вони будуть позитивні. Усі ж бо знають про корисні властивості синьої, жовтої, зеленої, червоної, білої глини — відмінного сорбенту, що виводить з організму шкідливі речовини, застосовуються в косметології тощо.

І ось читаю результат дослідження учених хіміків: «Рентгенофазовым анализом обнаружены следующие кристаллические фазы (%): b-кварц — 50, гидрослюда — 38, микроклин — 7—10 и частицы каолина — остальные». Спеціалісти, гадаю, зрозуміли, а дилетантам пояснюю: корисного каоліну в глині, яку нахвалює баба Санька — 2—5 відсотків. А саме він використовується у виробництві лікарських речовин.

Отже, що їсть Олександра Макаренко майже піввіку? А що б не їла — на здоров’я!

Царичанський район

Дніпропетровської області.

Фото автора.