Про цей курйозний випадок розповіли в Скраглівській середній школі Бердичівського району. Бесідували ми тоді про ставлення нинішніх школярів до навчання. Учителі довго не доводили, що багато старшокласників вважають, ніби нині за гроші купується геть усе й геть усі. Вистачило одного епізоду з практики. Вчителька іноземної мови якось дорікнула учневі, що той не хоче вчити німецьку.

— А навіщо мені її зубрити, от після школи тато купить «лізу», поїду до Німеччини і там вивчу.

Ось так, хлопцеві однаковісінько — що віза, що ліза, головне — батьки куплять і «лізу», і диплом.

А згадалася ця розповідь у зв’язку з черговою абітурієнтсько-антикорупційною кампанією. Скрізь проводять наради, ректорів і правоохоронців закликають активніше боротися з хабарництвом, дають номери телефонів, за якими абітурієнти та їх батьки можуть «накапати» на тих, хто вимагає з них гроші за омріяний студентський квиток. Мимоволі складається враження, що доценти й професори тільки те й роблять, що кишені підставляють під «зелень», а юнаки та юнки, суцільні вундеркінди, потерпають від цього. Насправді не все так просто. І керівники навчальних закладів дедалі голосніше кажуть про це. А найвідвертіше, вважаю — ректор Житомирського держуніверситету імені Івана Франка Петро Саух.

Він пригадує, як далекого 1968 року у віддаленому Ємільчинському районі стояв із картонним чемоданчиком на пероні залізничної станції Яблунець, а батько, проводжаючи на вступні іспити до Київського університету імені Тараса Шевченка, чесно зізнався: без блату і тугого гаманця нічого, боюсь, не вийде. «Я був єдиним у сім’ї, хто вірив, що поступлю», — зізнається Петро Саух. Найприкрішим вважає те, що минулі 40 років постійно чув заклики викоренити хабарництво у вузах. А віз і нині там.

Ректор правий: підлітки ледь-ледь «домучили» школу, а батьки зі шкури вилазять, аби дитина мала вищу освіту.

Запам’яталася співбесіда, яку проводили зі вступниками-відмінниками. Відповідала золота медалістка. Їй запропонували назвати типи трикутників. Викладач навіть узяв руки в боки й почав пританцьовувати, намагаючись підказати, що є рівнобедрені трикутники. Але дівчина ні пари з уст. А хіба не бачили ми заяв інженерів з десятьма помилками в чотирьох реченнях...

Якщо перекласти слова ректора на мову сучасності, то вийде таке: наївними є спроби боротися з корупцією по телефону довіри. Бо, як правило, не працівники вузів прагнуть здерти хабар, а батьки шукають шляхи, як його всучити.

Підкупляють більше не під час вступних кампаній, а на екзаменаційних сесіях. Ось свіжий факт. У червні порушено кримінальну справу стосовно завідувачки навчально-консультаційного центру одного з вузів, яка в травні-червні вимагала та отримала понад п’ять тисяч гривень.

Чи можна нинішніми засобами протистояти спокусі взяти гроші? Ректор Петро Саух налаштований скептично:

— Біля університету споруджується престижний житловий будинок. Щоб професор міг купити в ньому квартиру, йому треба 126 років не їсти й не пити. Після обіцяного в 2010 році істотного підвищення зарплати на це потрібно буде 120 років. Ректор університету, де навчається 10 тисяч студентів і річний бюджет якого становить понад 30 мільйонів гривень, отримує суму, прирівняну до директорської у сільській школі, в якій 250 учнів...

Є ще одна проблема, оприлюднена прокуратурою області. Виконуюча обов’язки сільського голови видала довідку про проживання на радіоактивно забрудненій території особі, яка жодного дня там не була. Її поза конкурсом зарахували до університету.

Виходить, папірець, тобто пільга, має більше значення, ніж знання.

В одному з університетів Житомира нарікали: оцінки вступникам виставляє комп’ютер (його не підкупиш), а пільговиків уже більше, ніж бюджетних місць...

Житомир.

 

Коментар Петра САУХА:

— Ми свідомо загнали ситуацію в глухий кут. На владних щаблях не бажають говорити про це вголос. В усьому світі до університетів вступають на основі знань. А у нас — тому, що ти «чорнобилець», сирота, інвалід. Але біда цих дітей — проблема держави, а не вищого навчального закладу, в якого має бути один критерій — знання. Бо там, де є пільга, з’являється і «напівпільга», де є посвідчення «червоне», з’явиться й «зелене»...