Однієї червневої неділі мені довелося побувати в центральному парку культури та відпочинку Запоріжжя «Дубовий гай». Незважаючи на те, що стрілка годинника повернула на шосту вечора, стояла нестерпна спека. І тому найбільше відвідувачів перебувало не на майданчиках з атракціонами, а біля єдиного в парку фонтану, що працював на повну потужність, як і сорок років тому. Деякі дітлахи, щоб сховатися від розпеченого повітря, плескалися у штучному басейні, інші, тримаючись за руки батьків, підставляли обличчя під водяні бризки. Було гамірно й весело, і ніхто не хотів звідси йти навіть під тінь дерев.

Багато запорожців і жителів області, мабуть, пам’ятають, які в недалекому минулому в Запорожжі були фонтани. Найстаріший і найулюбленіший пульсував у Парку піонерів з однойменною гіпсовою скульптурою в районі колишнього кінотеатру «Комсомолець». Були ще фонтани за обласною універсальною науковою бібліотекою імені М. Горького, біля будинку побуту на площі Пушкіна, біля облстатуправління. Загалом майже сорок штучних водойм довго тішили запоріжців та гостей обласного центру своєю красою і прохолодою.

У радянський час було якось заведено одночасно з будівництвом тієї чи іншої споруди загальноміського значення поруч з нею встановлювати фонтан. Зокрема, в день відкриття палацу спорту «Юність» на площі перед ним «забив» освіжаючий «гейзер». Із введенням в експлуатацію універмагу «Правобережний» також «зафонтанував» цілющий водопад. Довго зустрічали людей прохолодними струменями фонтан біля колишнього будинку одягу в районі площі Радянської, а також фонтан поруч з будинком побуту «Ювілейний». Перелік колишніх, але, на жаль, уже мертвих фонтанів міста над Дніпром можна було б продовжити, але, думаю, не варто.

Хочеться поміркувати над іншим. Чому, наприклад, деякі керівники Запоріжжя минулого століття, хоч і не завжди, але все-таки думали про городян, піклувалися про те, щоб були вони не тільки з ковбасою, молоком місцевого розливу, хлібом, а й могли комфортно почуватися у своєму місті? Щоправда, був і в нинішньому столітті справжній міський голова, Людина з великої літери — Олександр Поляк. Переборюючи величезні труднощі і перешкоди, розбудивши сонне царство чиновництва, він змусив клерків від влади повернутися обличчям до людей. Це за короткий час його керівництва посвітлішали проспекти і вулиці обласного центру, почалося будівництво фонтанів. Він бачив місто у фонтанах і зелені, був упевнений у тому, що Запоріжжя можна зробити найкращим містом України. І втілив би свою мрію, якби не передчасно пішов із життя, — мабуть, не розрахував сил, борючись із «доброзичливцями».

А що ж його послідовники? Скільки нових фонтанів спорудили з того часу, як О. Поляка не стало? Як на мене, то — один, і то за проектом О. Поляка. Мало того, почали знищувати фонтани, котрі ще працювали. Наприклад, торік перестала існувати штучна водойма поблизу колишнього будинку одягу. Її просто закатали в асфальт, зробивши на тому місці стоянку для автотранспорту. (Однак ця стоянка майже завжди порожня, бо покупці торгового центру вважають за краще паркувати свої дорогі автомобілі просто біля входу в приміщення).

Причиною такого цинізму стало те, що колишні державні, тобто міські, торговельні заклади й установи соціально-культурної сфери перейшли у приватну власність. І їхні нинішні господарі, схоже, мають право розпоряджатися всім нерухомим майном, зокрема й прилеглою територією, на свій розсуд. Виходить, доля висохлих фонтанів — теж у їхніх руках? Однак навряд чи власник торгового центру або супермаркету буде зацікавлений у додаткових витратах на відновлення чи, тим більше, на будівництво нового фонтану. Адже, як повчав ще Карл Маркс, «для власного капіталу головне — прибуток».

То хто має потурбуватися про комфорт городян, насамперед про чистоту повітря, яким вони дихають? Мені здається, що не нинішні підприємці, котрі намагаються будь-яким способом придбати ділянку міського парку чи скверу для облаштування свого бізнесу. Турбота про городян — все-таки обов’язок влади. То чи не солідніше міським чиновникам і депутатам замість постійного проголошення гасла «Зробимо Запоріжжя найкращим містом України!» взятися за реальне поліпшення екологічної обстановки в обласному центрі? Адже місто, як і раніше, задихається в газових викидах промислових велетів!

Я розумію, що не так просто примусити олігархів витрачатися на реконструкцію підприємств — на це підуть роки. З фонтанами простіше, але чекати, поки їх збудують зарубіжні інвестори поблизу своїх офісів і торговельно-розважальних центрів, теж довго, та й не для всіх вони. Швидше і дешевше — відремонтувати старі фонтани й запустити їх у роботу. Хоча це теж немало: кажуть, тільки заправка водою коштує міському бюджетові шість тисяч гривень, а з урахуванням того, що її не раз зіпсують вандали шампунями чи пральним порошком, сума набереться кругленька. Можна посумувати з того приводу, що Запоріжжя було й залишається пролетарським містом з примітивним культурним розвитком загалу. Але ж не треба сидіти склавши руки, бо в таку спеку, як нинішнього літа, запоріжцям без фонтанів просто не вижити.

Запоріжжя.

На знімку: мовчазний фонтан на площі Фестивальній.

Фото автора.