Наша держава — знову в центрі зернового скандалу. За рубежем настійно вимагають пустити українське зерно на світовий ринок.

Нагадаємо, з огляду на можливий недобір зернових через посуху уряд з липня обмежив вивезення за кордон пшениці, жита, ячменю і кукурудзи. Керівник торгово-економічного відділу представництва Єврокомісії в Україні Луїс Мануель Портеро-Санчес, повідомила «Німецька хвиля», пригрозив, що Єврокомісія наполягатиме, щоб український уряд скасував квоти на експорт зерна. Мовляв, це суперечить правилам СОТ. А квотування — радикальний метод, який можна застосовувати лише за виняткових ситуацій. Він запевнив, що Єврокомісія розуміє проблеми України, пов’язані з нинішніми погодними умовами і неврожаєм. Тому на майбутнє українському уряду як альтернативу пропонують... скористатися європейською системою розгорнутого аналізу і прогнозування «Марс», яка ефективно застосовується в сільському господарстві країн ЄС. З її допомогою можна робити супутникові спостереження метеоситуації і точний моніторинг якості ґрунтів.

Звичайно, «Марс» — справа перспективна, але це — в майбутньому, хай навіть недалекому. А як бути Україні сьогодні? З урожаєм зернових цього року справді не склалося — за прогнозами, у кращому разі зберемо 27—28 мільйонів тонн. Благо, цих обсягів, хоч і щільненько, вистачить і для хлібопечення, і для спиртової галузі, і для формування насінного фонду, і на корм худобі. Припустімо, ми, йдучи назустріч світовому співтовариству, котре саме відчуває дефіцит зерна, навстіж відкриваємо «хлібні» кордони. Здавалося б, чого боятися? Українські ціни на продовольчу пшеницю вже майже зрівнялися зі світовими. Але в торговців зерном є резон активно вивозити його за кордон і за такими цінами. Свій прибуток вони візьмуть на поверненні ПДВ.

Порахуймо. У 2005-2006 маркетинговому році зернотрейдери продали за кордон 13,2 мільйона тонн зерна, минулому — понад 10 мільйонів. Що пан Портеро-Санчес накаже робити українським свинкам, якщо торговці зерном залишать їх без кормів, повторивши свій «подвиг» і нинішнього сільськогосподарського сезону? Сила кожної держави: і тієї, громадянином якої є пан Портеро-Санчес, і тієї, де живу я, — в умінні забезпечити добробут своїх громадян. Насамперед — продовольчу безпеку і стабільність цін, у даному випадку, на хліб. Якщо український уряд, не сформувавши достатній продовольчий резерв, тим більше — неврожайного року — дозволить вивезти зерно за кордон, а потім піде із простягнутою рукою — де б його подешевше прикупити — хто нас тоді розумними назве?

До речі, квотування — один із ринкових механізмів, який застосовують у багатьох країнах. У кожній державі існують певні обмеження, викликані турботою про добробут тих же громадян. І з цим часто доводиться миритися. Мене, приміром, теж дратує, коли під час перетину кордону дозволяють провезти одну пляшку віскі, а хочеться — цілу торбу. То що мені, висувати претензії щодо неринковості або звинувачувати когось у порушенні прав людини?