До сільської школи батьки несуть вирощені

на городі овочі, а міських дітей

влітку лікують від надмірної ваги

Цього року «Голос України» порушив проблему шкільного харчування (див. публікацію «Що гризуть наші діти, крім граніту науки?» у номері за 30 березня 2007 р.) Редакція вирішила продовжити тему, яка отримала відгуки і від учнів, і від батьків. Цього разу кореспондент «Голосу України» поцікавився організацією харчування у сільській школі та в літньому дитячому таборі.

Як приготувати все із нічого?

У Калінінській сільській школі дітей годує Світлана Номенат: на півставки — кухар, ще на півставки — підсобний робітник. «Наша тьотя Свєта» — так по-дружньому називають її школярі. Як і всюди, для молодших класів за рахунок сільського бюджету організоване безплатне гаряче харчування із розрахунку 1 гривня 70 копійок на день.

— Уклали договір із підприємцем, він двічі на тиждень привозить до школи свіжі продукти, — розповідає директор навчального закладу Наталія Бойко. — Діти отримують соки, банани, рибу. Звичайно, похвалитися, що, приміром, кисломолочна продукція у нас у повному асортименті, не можемо. Але дозволяємо собі раз на тиждень кефір чи йогурти.

Щодо решти учнів (а школа — неповна середня, тут навчаються діти до 9 класу), то вони оплачують за обіди по 50—60 копійок на день. Секрет такої ціни —в тому, що овочі для приготування страв батьки приносять із дому. «Наприклад, 10 кілограмів картоплі, буряк, моркву, якусь домашню консервацію, помідори, огірки», — пояснює директор. Завдяки такому «натуральному» батьківському внеску гарячі страви доступні сільським дітям: борщ, каша із сосисками чи ковбасою, оладки. Із роботою, а отже, і з зарплатою в селі сутужно: колишнє потужне господарство ліквідовано, а нові підприємці похвалитися успіхами не можуть.

Кухар «тьотя Свєта», за образним висловлюванням сільського голови Тетяни Колесник, «готує все буквально ні з чого». Може, наприклад, із дому принести зелені чи цибулі — щоб смачніший суп вийшов. У шкільній їдальні харчуються майже всі із 50 учнів, за винятком двох-трьох осіб, які бігають на перерву додому. «Старші хлопці навіть по дві-три порції беруть, — каже Наталія Бойко. — І відходів практично не залишається».

Без чіпсів і сковорідок

Ще один цікавий поворот теми підказала зустріч у дитячому оздоровчому центрі «Райдужний», розташованому в селі Юр’ївка Першотравневого району. Ось уже другий рік, як тут запроваджено спеціальний оздоровчий комплекс для дітей із надмірною вагою. Педагоги і медики б’ють на сполох: неправильне харчування стає проблемою номер один.

— Більшість дітей нераціонально харчується і вдома, і в школі, — вважає директор оздоровчого центру Ігор Павлюк. — Як можна вести мову про збалансоване харчування, якщо для цього немає фінансів? Крім того, нездорова їжа — чіпси, сухарики тощо — призводить до того, що порушується обмін речовин. Ми займаємося із такими дітьми: проводимо лікувальну фізкультуру просто у воді і на березі, призначаємо масаж, фіточаї. А перед виїздом кожному даємо пам’ятку, як продовжити вправи вдома.

Враховуючи вразливу дитячу психіку, педагоги проводять заняття із дітьми з надмірною вагою там, де їх ніхто не бачить. «Ходять із задоволенням, — зазначає І. Павлюк. — Старші діти вже усвідомлюють свою проблему. Малюки все це сприймають як гру. Їм хочеться активних рухів, і вони ще не розуміють, для чого».

Крім того, в оновленій їдальні центру готують страви із мінімальним вмістом солі, цукру, без смаження та з подвійною тепловою обробкою. Сучасне обладнання дає змогу обійтися без традиційних сковорідок. Керівник табору переконаний, що дієтичні страви потрібні всім без винятку дітям. Харчуються хлопчики і дівчатка по п’ять разів на день. Наприклад, у спеку на море ходять купатися рано. І перший сніданок — соки, фрукти —отримують просто на березі. Вже після купання загони вирушають до їдальні, щоб з’їсти другий гарячий сніданок. А ось візити батьків у таборі порівнюють із катастрофою. Люблячі мамусі і татусі неодмінно намагаються порадувати чадо кока-колою, чіпсами та цукерками в необмеженій кількості.

Ліна КУЩ.

Донецька область.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Думки з приводу

Олександра Соколова, колишня вчителька музики:

— У мене дві онучки-школярки. Старша, Ліза, навчається в десятому класі. В своїй школі №11 практично не харчується. Вранці поспішає на тренування із плавання. Після повернення снідає вдома — і на заняття. Там бере надвечірок, який обходиться в одну гривню. Подобається піца і чай. А ось менша Настя, першокласниця школи №28, вдома не снідає. Із задоволенням їсть те, що дають у школі. Харчування для початкових класів безплатне. Щоправда, раз на раз не випадає: наприклад, коли дають не гречану кашу, а пшеничну, багато дітей її залишають на тарілках.

Олена Узун, заступник начальника управління освіти Маріупольської міської ради:

— Приміщення їдалень перебувають у комунальній власності. Ми передаємо їх комбінату шкільного харчування, тому що вони виграли тендер і організують харчування в певному районі. Обладнання купуємо і ми, і комбінат. Щоб здешевити харчування, щороку сесія міськради приймає рішення про звільнення шкільних їдалень від оплати за електроенергію та воду. Це лягає на плечі міського бюджету, але така позиція нашого голови Юрія Хотлубея.

Якщо раніше учнів початкових класів годували за рахунок бюджету соком і булочкою, то починаючи з 2006 року ми даємо гарячий сніданок. Також безплатно харчуються діти із багатодітних родин та діти-інваліди. Намагаємося, аби ці сніданки були різноманітними: і овочі, і соки, і м’ясні продукти. Визначилися із директорами комбінатів шкільного харчування, санепідстанцією, управлінням освіти, що м’ясна страва не може бути меншою 50 грамів. Більше — будь ласка, але менше — в жодному разі. Збільшення витрат на харчування цього року дало змогу давати дітям соки, хоча і не кожного дня.

Маріуполь.