Юні журналісти з Донеччини — слухачі школи-студії «Голос молоді» — побували в гостях у своїх ровесників в Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Організаторами акції стали два корпункти газети «Голос України».

В атмосфері любові і добра

Школа журналістського мистецтва діє під егідою донецького корпункту «Голосу України» ось уже рік. Раніше в нас були поїздки до інших міст області. Але за межі Донеччини ми вирушили вперше. Ми — це мої друзі, слухачі школи Оля Саннікова і Рита Бірюкова із Донецька, Світлана Петруй та Світлана Пономарьова зі Старобешівського району, керівник школи, голова громадської організації «Асоціація «Інфокультура» Ірина Ольшанська, наші тренери-викладачі — методист Донецької обласної бібліотеки для юнацтва Тетяна Чекіна та психолог Лариса Бірюкова.

З перших хвилин знайомства з чудовим містом Кам’янцем-Подільським та його гостинними людьми зрозуміли: на нас тут чекали. Концертна програма, підготовлена творчими колективами Дитячого центру творчості, теплий прийом у бібліотеці школи-інтернату № 2 зарядили нас творчою енергією після довгої дороги із Донецька. Саме ця школа-інтернат стала нашим домом на п’ять днів. Дуже вдячні педагогам школи і Дитячого центру творчості: керівнику літературної студії «Джерельце» Ларисі Масловій, бібліотекарю Тетяні Гумінській, вчителю англійської мови та керівнику молодіжного клубу «Оранта» Тамарі Шеметі, науковому співробітнику історичного музею Лілії Валяровській, керівнику гуртка рукоділля Надії Муляр.

Завдяки цим людям ми відчули, що Кам’янець-Подільський — живе місто, яке зберігає дух давніх часів у вигинах кам’янистих вулиць, у старовинних храмах, історичних пам’ятках. Приємно вразило те, як дбайливо мешканці міста ставляться до історії, прагнуть зберегти традиції. Вони люблять свою малу батьківщину і пишаються нею.

Педагогічний колектив на чолі із директором Володимиром Базильком створює для вихованців усі умови, аби вони почувалися, як удома. І це справді вдається. Наостанок Тамара Дмитрівна Шемета побажала: «Дружити треба! Писати треба! Жити разом треба!». Упевнені: саме так і буде. Незважаючи на стереотипи та штучне розділення на Схід і Захід.

«Надія за молоддю»

Організувати нашу роботу в Кам’янці-Подільському допомогла міська рада на чолі із міським головою Олександром Мазурчаком. Приємне враження залишила зустріч із першим заступником міського голови Сергієм Бабієм. Він привітав нас і подякував організаторам акції за вдалу ідеологію проекту, спрямованого на об’єднання молодих журналістів Сходу і Заходу України.

— Ми теж часто їздимо, зокрема й на Схід, — розповів Сергій Віталійович. — Переконаний: треба порівнювати, вивчати досвід. Вже відійшли від того, що їздити треба неодмінно в Америку. В інших містах України також можна взяти чимало цінного. Такі поїздки ще й допомагають відчути дух часу.

Під час розмови перший заступник міського голови зізнався, що свого часу мріяв стати журналістом. «Мене це захопило років тридцять тому, коли я навчався в сільській школі. У глухому селі я створив кореспондентський пункт імені Лесі Українки. У всій Хмельницькій області не було такого жодного. Ті хлопчики та дівчата, які приходили до мене, почали писати. Однім набридло, а інші продовжили навчання. Під час служби в армії був позаштатним кореспондентом газети «Тихоокеанська вахта» протягом трьох років. А коли вчився в університеті, редагував газету «Радянський студент».

Ми дізналися, що в Кам’янці-Подільському працюють близько 70 журналістів. Є телебачення, радіо, газети, журнали, альманахи. За словами Сергія Бабія, міська влада регулярно проводить зустрічі з пресою, щопонеділка із журналістами зустрічається міський голова. Така відкритість і доступність влади нам сподобалася. А наш співрозмовник схвалив ідею зустрічей юних журналістів із різних регіонів: «Упевнений, що надія — за молоддю. Вони зможуть знайти спільні інтереси та мову».

«Якщо в Донецьку буде добре, буде добре і на Поділлі»

У Кам’янці-Подільському ми знайшли чимало нових друзів серед ровесників. Спілкувалися російською та українською. І розуміли одне одного, адже ми — один народ. В останній день нашого перебування презентували фотогазету, в якій відбили наші прагнення і враження. А вже після повернення додому почали працювати над спецвипуском навчального бюлетеня «Голос молоді».

Цікавою була розмова з десятикласником Олександром Єрмейчуком, який займається у студії «Джерельце», має чимало нагород за участь у конкурсах, вивчає теологію і знає дуже багато легенд про рідне місто.

— Мені цікаво більше знати про ваш регіон, про Донецьк, — сказав Олександр. — У нас може бути різний світогляд, але в мене така позиція: краще шукати те, що нас об’єднує, ніж те, що роз’єднує. Ми є один народ, хоча по різних кутках України. На нас впливали різні національності, різні культури, різні релігії. Але в нас одна духовність. І ми повинні подати руку миру одне одному. Нас не повинно роз’єднувати політичне забарвлення, а повинна об’єднувати ідея добробуту України. Бо якщо в Донецьку буде добре, буде добре і на Поділлі.

...Ми поверталися до Донецька із роздумами про гостинний Кам’янець-Подільський, про наших нових друзів, про майбутнє молоді. Вдячні дорослим, які допомогли організувати нашу поїздку, і газеті «Голос України» за чудову ідею. Ми зрозуміли, що бути журналістом — це складна, але цікава робота. І для цього треба багато працювати над собою. А ще ми переконалися: у нас, мешканців Сходу і Заходу, так багато спільного і так багато бажання зробити кращою землю, на якій живеш.

Донецьк.

Фото Ольги САННІКОВОЇ.