Завтра — День працівників торгівлі
За великим рахунком це свято слід віднести до розряду національних — торгує нині вся наша країна. Тільки одні — нафтою, газом і валютою, а інші — морквою і яблуками зі свого городу. Валентина Куликовська раз на тиждень приїжджає до Києва з Малина з тим, що вродило. Стоїть зі своїм нехитрим товаром просто на сходинках переходу в метро
«Шулявська». Тут, каже, платити за місце не треба (на базарі день торгівлі коштує 15 гривень), та й секонд-хенд поруч. Міліція, щоправда, ганяє. «Ось продам яблука і картоплю, куплю ганчір’я, буханець хліба — і додому. Торгую не тому, що жебрачка, а врожай великий». Вона давно вже на пенсії — з 1987 року. До цього працювала на Малинському хлібозаводі, виростила п’ятьох дітей, усіх уже поженила...Узагалі серед людей, що стоять за прилавками, дуже багато, так би мовити, непрофесіоналів. Недарма кажуть, що на Троєщинському ринку, наприклад, найбільша кількість кандидатів наук і професорів на квадратний метр торгової площі.
Перша спеціальність Любові Душейко (на знімку), що працює в магазині канцтоварів, — декоратор-квіткар. У торгівлі вона вже 10 років. Дуже подобається — знайшла себе у цій професії. Її колега і за сумісництвом дружина хазяїна магазина Олена Рженська каже, що доводиться за прилавком стояти по 12 годин. Але коли все робиш із задоволенням — можна і попрацювати.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
