Так сказав Мартинюк

Зрозуміло, що така ситуація не подобається правлячому президентському режиму і так званій об’єднаній опозиції. Хоча самі вони вже показали свою цілковиту неспроможність керувати господарством, адже при них збільшувалися тільки злочинність і корупція в державі. Досить нагадати грабіж і доведення до банкрутства багатої «Нафтогаз України», продаж стратегічно важливого комбінату «Криворіжсталь» і розтринькання отриманих за нього грошей, до того ж декілька мільярдів гривень взагалі зникли, тобто їх розікрали, списання Тимошенко за рахунок держави семи мільярдів гривень боргу Єдиних енергетичних систем України, що виник за часів, коли вона очолювала цю компанію.

І сьогодні з боку президентсько-опозиційного оточення немає жодних конструктивних ідей, а йде цинічна боротьба «помаранчевих» реваншистів за владу. Все це вилилося у незаконний розпуск Президентом Верховної Ради і триразове призначення дострокових парламентських виборів. Своїми діями Президент і його оточення розширюють можливості тіньової економіки, заохочують мафіозні структури і поглиблюють корупцію, бо мільярди гривень, які підуть на вибори, буде взято з кишень виборців, адже повернути витрачені на вибори бюджетні кошти можна тільки шляхом пограбування вкотре населення.

А вже в ході нинішньої передвиборної кампанії уряд змушують виплатити населенню 67 мільярдів гривень, які не закладені в державному бюджеті на 2007 рік. Зміни ж до закону про державний бюджет може внести лише Верховна Рада, а її, на переконання Президента, немає. Отож боротьба тільки загострюється.

Вибори 30 вересня?

Після тривалих переговорів Президент, Голова Верховної Ради і Прем’єр-міністр домовилися про проведення позачергових виборів 30 вересня 2007 року. При цьому вибори можна буде провести тоді, коли буде виконано норму про відсутність 300 депутатів. Зараз у парламенті є 288 депутатів. Список БЮТ обнулений, а список «Нашої України» не обнулений. Я не виключаю, заявив А. Мартинюк, позитивного рішення ЦВК про поновлення депутатського корпусу нинішнього п’ятого скликання замість тих, які пішли, представниками «Нашої України» за рахунок Партії промисловців і підприємців. Я не виключаю також і того, що і фракція БЮТ може повернутися для продовження депутатської діяльності. Можливі й інші варіанти.

Ще раз хочу підкреслити, що вибори можна провести тільки на законній основі, а не тому, що комусь так хочеться. Якщо ми проведемо хоча б одні незаконні вибори, то вони можуть стати постійними. Адже якщо результати виборів не сподобаються якійсь політичній силі, то вона не складає присягу у кількості 151 депутата, або відкликає таку кількість депутатів, обнулює свій список і знову Верховної Ради немає. Це саме той випадок, коли варто діяти лише на підставі закону, а не домовлятися.

Якщо ж діяти на основі домовленостей і так званої політичної цілеспрямованості, то, можливо, і Верховна Рада не потрібна. Навіщо витрачати 360 мільйонів гривень на вибори з державного бюджету плюс декілька мільярдів за рахунок партій, а також щорічно витрачати півмільярда на рік на утримання Верховної Ради? Краще вже мати якесь указне президентське право чи гетьманат... Тільки з демократією це не в’яжеться.

У той же час ситуація складається так, що парламентські вибори швидше за все таки відбудуться. Громадськість вже так «переконана» у їх необхідності, що вибори треба провести. Хоча переконаний (до речі, Президент подібні думки висловлює), що структура політичних сил в парламенті залишиться такою само, як вона є сьогодні. Мало того, я не виключаю, що після парламентських виборів достроково відбудуться і президентські. Як кажуть, відповідні умови складаються.

Конституція служитиме народу

Нині чинна Конституція має досить багатий демократичний компонент, каже А. Мартинюк, але водночас у нас до неї є справедливі претензії. По-перше, у житті Української держави відбулися глибокі політичні та соціально-економічні зміни, які повинні знайти відображення в Основному Законі. По-друге, в ній виявилися слабкі й недосконалі місця, що потребують коригування. По-третє, невдалими були деякі зміни, внесені в Конституцію 8 грудня 2004 року.

Фракція комуністів підготувала проект нової редакції Конституції, який уже зареєстрований у секретаріаті парламенту і надрукований у газеті «Голос України». Наша законодавча ініціатива має на меті зміцнити демократичні засади державного і суспільного життя, покласти край правовому безладдю і свавіллю в державі, захистити конституційні права і свободи людини і громадянина.

Зокрема, передбачається перехід до парламентської моделі організації влади, тобто ліквідації інституту президентства, який тільки дестабілізує ситуацію в державі й суспільстві. Ми маємо вже третього Президента, проте жоден з них не відповідав сподіванням українського народу. Цивілізована Європа показує нам, що найдемократичнішою є саме парламентська модель, що рішення депутатського корпусу є виваженішими, аніж однієї людини, яка що хоче, те й робить.

У нашому проекті нової редакції Конституції уточнюються повноваження Верховної Ради, Кабінету Міністрів, органів регіонального і місцевого самоврядування. Пропонується створити Комітет народного контролю України. Відомо, що такий комітет був у радянські часи, він відігравав значну роль у виявленні й усуненні зловживань, відшкодуванні заподіяних збитків. Важливе значення надаємо ефективному функціонуванню судової системи, судді районних і міських судів мають обиратися населенням відповідного регіону.

Реалізація наших пропозицій дозволить відновити чітку, струнку, позбавлену паралелізму, умов для протистояння, ефективно діючу вертикальну систему органів влади та управління.

Проте хочу сказати, що коли ми приймали зміни до Конституції у 2004 році, то допустили стратегічну помилку: враховуючи перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, потрібно було вводити в дію нові зміни з новим терміном президентства, а не давати півтора року старих гарантій, а потім їх забирати. Тобто після парламентських виборів 2006 року ми в Президента забрали ті права, які він уже мав у 2005 році. Тож Президента цікавить повернення Конституції 1996 року в повному обсязі. І це він хоче зробити на референдумі.

Всеукраїнський референдум

У засобах масової інформації повідомляється, що Президент В. Ющенко нібито має намір винести свій проект нової редакції Конституції безпосередньо на всеукраїнський референдум, тобто без попередньої процедури розгляду його Верховною Радою і без отримання відповідного рішення Конституційного Суду. І якщо більшість учасників референдуму підтримає нову редакцію Конституції, то вона вважатиметься прийнятою і такою, що набула чинності.

Зрозуміло, що такі дії Президента і його команди — це антиконституційний, антидержавний переворот. Так звані «конституційні ініціативи» В. Ющенка — це шлях до внесення до Основного Закону змін заради досягнення своєї мети — утвердити свою практично необмежену владу, свою авторитарну диктатуру, це шлях до другого президентського терміну, а в перспективі — й до довічного правління.

Ще раз зазначу, сказав А. Мартинюк, що Конституцію в цілому має приймати Верховна Рада, але окремі питання можна було б винести на всеукраїнський референдум. На наш погляд, на референдум можна було б винести такі питання:

1) Ви за парламентсько-президентську чи парламентську республіку?

2) Ви підтримуєте входження України до НАТО? До Єдиного економічного простору?

3) Ви готові закріпити статус російської мови як державної при збереженні та зміцненні державного статусу української мови і гарантуванні вільного розвитку, використання і захисту мов усіх національних меншин України?

Двопалатний парламент

Як правило, двопалатний парламент діє у федеративних державах, де верхня палата представляє інтереси регіонів. Але Україна — унітарна держава і для неї є найбільш прийнятним однопалатний парламент.

Хоча вже раніше були спроби ввести двопалатний парламент з боку тодішнього Президента Л. Кучми у 2000 році, але Верховна Рада не імплементувала цю ідею. Безглуздям назвав тоді цю пропозицію В. Ющенко, але сьогодні сам пропонує модель двопалатного парламенту.

Думаю, друга палата потрібна Президенту, щоб боротися з парламентом, щоб була своєрідна «прокладка» між ним і парламентом, щоб верхня палата формувалася виконавчою владою регіонів і «гасила» незручні для нього ініціативи нижньої палати. Тобто друга палата передбачається таким чином, що в ній будуть «віддані» Президенту представники президентсько-губернаторського оточення, які за допомогою вето контролюватимуть дії нижньої, а Президент буде «білий, чистий та пухнастий».

Крім того, введення другої палати сприятиме перетворенню нашої унітарної держави на федеративну, що у свою чергу може сприяти запровадженню її територіального поділу на низку «удільних князівств». Таких бажань серед наших політиків чимало. Згадаймо кінець 90-х років минулого століття — Галицька автономія, 2004 року розмови про це велися у Сєверодонецьку. І тепер немало розмов про поділ України по Дніпру, виділення Криму в окрему національну державу.

На жаль, каже А. Мартинюк, Президент України думає не про безпеку, суверенітет і цілісність держави, а тільки про свої політичні амбіції і комфортабельне існування свого оточення.

Про депутатську недоторканність та імперативний мандат

Наболіле питання — про депутатську недоторканність, яка сьогодні є гіпертрофованою і нібито слугує якимось щитом для тих, хто прийшов у парламент і цим самим прикриває свої бізнесово-кримінальні інтереси. Про це де тільки може говорить Президент. Про це з усіх трибун говорить Ю. Тимошенко, яку саме депутатська недоторканність свого часу позбавила судової відповідальності за фінансові гріхи за період її роботи в Єдиних енергетичних системах. Про це активно говорять й інші керівники політичних сил і структур.

Звичайно, тут багато галасу даремно. В умовах нашої ще досить далекої від правової держави це чи не єдина можливість відстоювати інтереси виборців, оскільки народний депутат не повинен нести юридичну відповідальність за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах.

У той же час позиція комуністів чітка і зрозуміла: ми давно виступаємо за скасування недоторканності для народних депутатів, Президента, суддів та інших категорій «можновладців», як це й має бути у цивілізованому правовому суспільстві. Перед законом усі повинні бути рівноправними.

Щодо імперативного мандата, заявив А. Мартинюк, то позиція комуністів також висловлена давно, в тому числі в період наших пропозицій до Конституції України в 2004 році: ми категорично виступаємо за імперативний мандат, ми проти «перебіжчиків» від однієї фракції в іншу, кожен депутат повинен представляти ту політичну силу і тих виборців, які привели його у парламент.

Заради історичної правди хочу сказати, що біля джерел цього ганебного явища стояв відомий Павло Лазаренко. Була у нього партія «Громада», і в 1998 році він привів у Верховну Раду 15 чи 16 депутатів, а вже через півтора місяця їх було 45. Випестована «Громадою» «Батьківщина», яку очолює Ю. Тимошенко, продовжила цю справу.

Зараз Тимошенко активно пропагує тему імперативного мандата, адже її фракції по всій Україні фактично «розповзлися». Щоправда, Верховній Раді вдалося прийняти закон про імперативний мандат у місцевих радах, і БЮТ поновив свій контроль над діями своїх депутатів. А «на знак подяки» проголосував за закон про Кабінет Міністрів, хоч раніше Тимошенко й клялася, що швидше зірка впаде з неба, ніж вона проголосує за закон про Кабмін. Зірка з неба не впала, але своїми «300» голосами Верховна Рада так налякала Президента, що він трьома указами вже заявив про дострокові парламентські вибори.

* * *

У своїх зустрічах з виборцями і журналістами Адам Іванович Мартинюк відповів на сотні інших запитань, зокрема й відверто провокаційного, антидержавного характеру. Перший віце-спікер говорив про взаємовідносини України з Євросоюзом, НАТО, Світовою організацією торгівлі, про Єдиний економічний простір Росії, України, Білорусі та Казахстану, інші міжнародні інституції. Говорив він і про законотворчу діяльність депутатів Верховної Ради, роботу коаліції національної єдності щодо захисту національних інтересів держави і виборців, про повернення населенню заощаджень, про виконання закону про дітей війни, про роботу з віруючими, інтелігенцією, з молоддю, ветеранами війни і праці, з інвалідами, говорив про мораторій на продаж землі, про транспортну катастрофу в районі Львова, про голод тридцятих років і цьогорічну засуху в південних областях України, а також про вояк ОУН-УПА і «музей радянської окупації» та інші злободенні політичні й соціально-економічні проблеми життя країни.

Найближчими днями Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк побуває у Рівненській області.