«Котнар» — символ відродження

Чиї ж напої в оригінальних пляшках я смакував? Читаю на етикетці: «Виробник: ЗАТ СП «Котнар». Закарпатська область, м. Берегове».

«Благодатний край розбагатів ще на одну виноробну фірму?» — запитую себе і їду до Берегового.

— На дві, — радо зустрічає і одразу уточнює голова правління ЗАТ СП «Котнар» Володимир Маргитич. — Паралельно з нашим працює і підприємство ТОВ «Квадро».

— Але ваша сонячна продукція (вина «Тет-а-тет», «Анжеліка», «Констанція», «Сапераві», «Кров дракона» і ще 35 найменувань) лише порівняно недавно з’явилася на столах українців.

— Ми почали апробувати її на закордонному ринку. Забезпечивши його, запропонували співвітчизникам.

Наївно було запитувати, чому продукція спочатку пішла «наліво», а не на внутрішній ринок. Така стратегія засновників підприємства. Її мудрість підтверджена досягненнями: практично п’ята частина продукції в регіоні виходить з «Котнара».

А почалося все... з пошуку. Протягом року підприємці, серед яких був нинішній голова ради директорів Чаба Пейтер (на знімку у центрі), об’їздили всю округу, підшукуючи базове підприємство для створення нових виробництв. Знайшли його... на окраїні Берегового. У 1996-му в минулому флагман харчової промисловості — консервний завод — у свої 50, скажімо так, мав гостру потребу в інвестиціях. Лежачому підприємству влили свіжу кров, організувавши на його базі виробництво вина («Котнар», «Квадро»), соків (ТОВ «Нидан+») і консервів.

«Свіжа кров» — це мільйони на відновлення технологій, устаткування; реконструкцію і добудову цехів, складів; соціальну сферу тощо.

Сьогодні колишній консервний завод ніхто не впізнає: на його місці, по суті, нове підприємство європейського рівня — і за культурою виробництва, і за дисципліною.

Консервне виробництво перевели в Мужієве. На новий завод «Берег-Фудс» працюють жителі села Рафайлове, вирощуючи на 40 гектарах огірки, перець, капусту, помідори... Приймають овочі і від місцевих фермерів.

Винне виробництво з вересня відкриється в тому самому Мужієвому на нових площах.

На території консервного залишиться тільки соковий завод «Нидан+» і супермаркет «100 пудовий».

— Щомісяця ми випускаємо 3,5 мільйона літрів, експортуємо соки в десять країн, — розповідає директор ТОВ «Нидан+» Дмитро Соболь. — Плануємо до кінця року збільшити обсяги виробництва до п’яти мільйонів літрів на місяць.

Торгові марки «Да!», «Чемпіон», «Моя сім’я», «Берегівський консервний завод» відомі. Споживання соків щорічно зростає. Але у берегівчан ще величезні резерви у випуску смачних вітамінних напоїв. Річ у тім, що в Європі, скажімо, на душу населення припадає майже 50 літрів на рік, а в Україні лише дев’ять...

З Чабою Пейтером зустрітися, на жаль, не вдалося. Але незримо співзасновник фірм був присутній у кожному цеху, де я побував.

— І це не дивно, — коментує міський голова Берегового Іштван Гайдош. — Адже з ім’ям Чаби і його партнерів пов’язане відродження консервного заводу, перепрофілювання виробництва, збільшення обсягів, асортименту, поліпшення якості продукції, яка завоювала європейські ринки. Та й то сказати: п’ять років поспіль «Котнар», зокрема — кращий платник податків, відзначався урядовими нагородами, перемагав у конкурсах якості тощо.

А мені він, крім всього іншого, симпатичний своїм патріотизмом. Ні, Чаба Пейтер не просторікує про любов до рідного краю й України взагалі. Він щиро турбується про те, щоб від його діяльності була користь і закарпатцям, і жителям інших регіонів.

— Виробництво переважно організовано так, щоб партнерами стали вітчизняні виробники, —розповідали мені за келихом вина авторитетні берегівчани. — Скажімо, постійна продуктивна діяльність пов’язує виноробів із Жидачівським паперовим комбінатом, Рокитнянським та іншими склозаводами, винними південними підприємствами. Дизайн пляшок, приміром, обновлюють кожні півроку. Ну, а сільгосппродукція для консервного заводу, як і виноград, зрозуміло, свої, берегівські.

Але закуповують сировину, звісно, і у закордонних виробників. Як обійтися консервникам без імпортного горошку, кукурудзи, а виноробам — без кращих сортів із сонячних долин Котнар і Токайська?

Утім, упевнений, так буде не завжди. Уже нині берегівчани закладають власну сировинну базу, а отже, років через п’ять дадуть ще більше робочих місць.

— Ми не бачимо перспективи без власних виноградних і овочевих плантацій, — зазначив Володимир Маргитич. —Почали вручну саджати лозу чотири роки тому, але в останній рік повністю механізували процес. У Мужієвому закладено перші 163 гектари виноградників. Просимо міськраду виділити 450 гектарів, а до 2010-го, плануємо, під виноградниками буде 1000 гектарів.

Саджанці, знову-таки, винороби беруть у Білозірці (Херсонщина) і частково в угорсько-австрійської фірми.

Мета відомих в Європі виробників берегівських напоїв — висока якість, а не кількість. Тому фахівці «Котнара», скажімо, прагнуть вирощувати лише 4-5 грон з куща. Але цукристих. Технологія і клімат Закарпаття, загальновизнано, сприяють цьому. А працьовитих умілих рук у краї достатньо...

У планах виноробів — виробництво марочних вин. Для цього потрібні підвали. І вони є в розореному колись прославленому радгосп-заводі «Берегівський». От тільки аукціон держава не поспішає організовувати... Можна здогадатися, хто поклав око на дармове, але безцінне майно. А команда Пейтера чесних намірів не приховує. Кому, як не справжнім дбайливцям процвітання краю, придбати на відкритих торгах чотири кілометри берегівського «метро»-підвалу?!

Думаючи про завтрашній день, вони навчають фахівців.

Думаючи про перспективи — оздоровлюють працівників та їхніх дітей, зміцнюють соціальну базу підприємства; готують все нові та нові робочі місця, сприяючи тим самим поліпшенню життя міської громади.

Це який, подумалося, треба мати штат маркетологів, щоб успішно збувати стільки товару (вина, приміром, випускають 1,3 мільйона пляшок щомісяця).

З’ясувалося, берегівчани свою продукцію не реалізують. Це здійснює Торговий дім «Котнар» з Рівного, надійний партнер з 2000 року, що знайшов споживачів у всіх регіонах країни.

Наша довідка.

Чаба Пейтер кар’єру починав з водія споживчого товариства. Чесна праця сприяла поступовому росту до талановитого менеджера сучасного виробництва. Має дві вищі освіти. Депутат обласної ради, член виконкому Берегівської міськради. Добре відомий як благодійник — активно допомагає лікарням, школам, нужденним землякам.

У 2006-му тільки «Котнар» реалізував продукції на 92 мільйони гривень (в І півріччі 2007-го — на 48 мільйонів).

Акцизний збір становив більш як 3,5 мільйона (у І півріччі — 1,8 мільйона). Торік сплачено в бюджет 1140,3 тисячі гривень податку на прибуток (у І півріччі — 497,6 тисячі). Середня зарплата виноробів — 949,25 гривні.

P. S. Під час підготовки матеріалу потрапили мені в руки «Сільські вісті». А в них стаття «Туман яром, туман садом» про розподіл державних коштів на підтримку садівництва і виноградарства. Автор вочевидь з подачі Контрольно-ревізійного управління України стверджує, що, цитую: «До марнотратства призвело й те, що частина сільгоспвиробників, як-от ТОВ «Квадро» та ЗАТ «Котнар» Берегівського району на Закарпатті, купувала на виділені державні кошти непристосовані для вирощування в тутешніх кліматичних умовах саджанці, через що багато з них загинуло».

— І це правда? — запитую Володимира Маргитича.

— Це неправда, що підтверджується не тільки документами, — обурено відповідає голова правління ЗАТ СП «Котнар». — Запрошуємо журналістку і представників КРУ приїхати, переконатися в нашій правоті і надалі не використовувати інформацію недругів, це — по-перше.

По-друге, сьогодні кошти на підтримку садівництва і виноградарства виділяються в межах 65 відсотків від витрат. Дані в «Сільських вістях», наскільки я знаю, викликали великий сумнів у керівництва Міністерства АП, яке створило спеціальну комісію з перевірки підприємств, зазначених у публікації.

До слова, перевіряльники матимуть чудову можливість ознайомитися з «успішною» діяльністю державного радгосп-заводу «Берегівський», в якому, немов у горбачовські часи, загинуло майже 200 гектарів виноградників (читайте статті «Ялова» земля Берегового» («Голос України» за 5.07.07) і замітку «У «ялової» землі буде господар!» («Голос України» за 11.07.07).

Місцеві контролери це підприємство не перевіряють... Нецікаве воно і прокуратурі.

Чому?

Берегове

Закарпатської області.

Фото Миколи ГОРВАТА.