Найкращі скрипки, як відомо, роблять із клена. Але не з якого-небудь, а обов’язково зі старого, великого, із щільною пружною деревиною. Нині такі дерева знайти не так просто, як у часи Страдіварі, Аматі чи Гварнері... Як же забезпечити гарним матеріалом нинішніх скрипкових майстрів?

Хімік Йозеф Надьварі з Техаського університету в Далласі, схоже, знайшов відповідь на це запитання, повідомляє журнал «Хімія і життя. XXІ століття». Треба сказати, він і сам причетний до хитрого ремесла й у вільний від основної своєї роботи час виготовляє смичкові інструменти. І хоча скрипок, гідних великого Страдіварі, в нього ніколи не виходило, вчений не кинув своє захоплення. Надьварі вирішив поекспериментувати з матеріалом і після довгих дослідів відкрив, що коли витримати кленову дощечку у розсолі, а потім у виноградному соку, то вона просочиться солями, з неї вимиється частина геміцелюлози, і деревина стане легшою і жорсткішою.

Невідомо, чи користувалися великі майстри цим рецептом, але нинішні музиканти хвалять інструменти, виготовлені Й. Надьварі. Щоправда, деякі вперті люди продовжують повторювати, що справа не так у деревині, як у формі, що її стародавні майстри вміли надавати інструментам. Однак їм заперечив відомий скрипаль Віктор Ейпан, колишній керівник Чиказького симфонічного оркестру: «Я знав чудових виготовлювачів струнних інструментів, які з точністю до сотої частки міліметра скрипок повторювали форму Страдіварі, але звук усе одно виходив не той. Отже, секрет у матеріалі, і Йозеф Надьварі, здається, відкрив, як його обробляти».