Підписавши Коаліційну угоду, п’ять парламентських фракцій взяли на себе зобов’язання завершити реформування виборчого законодавства. Щодо парламентських виборів — протягом першого кварталу, щодо місцевих перегонів — першого півріччя цього року. Нині у парламенті вже розпочала роботу експертна група з підготовки закону про місцеві вибори. Щоправда, вона мала б здійснюватися одночасно з напрацюванням закону про парламентські вибори, утім політичної волі щодо цього поки що немає. Коаліційна угода наразі передбачає, що новою виборчою системою має стати пропорційна система з відкритими списками. Навіть Венеціанська комісія вважає її більш оптимальною для України. Тому експерти у галузі виборчого права переконані: робота над законом про парламентські вибори має розпочатися або нині, або ніколи.

 

«Якщо наступні парламентські вибори будуть черговими, знову з’являться групи, які шукатимуть узгоджений, досить компромісний і, скоріш за все, негативний варіант виборчої системи. Тому ми наполягаємо, що підписанти Коаліційної угоди мають бути послідовними і відповідальними й виконувати підписані ними ж норми», — переконана координатор парламентських і виборчих програм громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. Вона називає виборчу реформу найдешевшою, яка, попри це, могла б стати історією успіху.
Це питання важливе ще й тому, що наша країна перебуває під моніторингом, зокрема, Ради Європи. І він не буде знятий доти, доки країна не виконає низку зобов’язань, у тому числі й щодо ухвалення Виборчого кодексу, який передбачатиме гармонізацію, а згодом і кодифікацію виборчих процедур.
Наразі робоча група, до якої, крім народних депутатів, входять експерти, представники неурядових організацій та асоціацій місцевих органів влади, узгоджує систему місцевих виборів. Після цього у Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування відбудеться круглий стіл: «Шляхи вдосконалення законодавства про місцеві вибори». Власне, сам закон має бути ухвалено до травня цього року. На цьому наголошує й Голова Верховної Ради Володимир Гройсман.
Тим часом експерти пропонують: для сільських, селищних та міських рад невеликих міст та районних рад застосувати багатомандатну мажоритарну систему. За нею обиратимуть від двох до п’яти депутатів у кожному багатомандатному мажоритарному окрузі.
За словами експерта з виборчого права, директора з розвитку «Інтерньюз-Україна» Євгена Радченка, така система враховує норми чинної Конституції та одне з положень Коаліційної угоди про скорочення кількості депутатів місцевих рад. «Крім того, багатомандатна «мажоритарка» є менш конфліктною, порівняно з одномандатною, а також менш корупційно за-
грозливою. Звичайно, вона не виключає ризики підкупу виборців, але певною мірою скорочує такі можливості», — за-уважив він.
Для обласних рад та великих міст експерти пропонують пропорційну систему з відкритими списками. Відтак, виборець голосуватиме не лише за партію, а й ви-значатиметься щодо кандидата у списку політичної партії.
Такий варіант, переконаний Є. Радченко, дасть можливість, по-перше, розвиватися політичним партіям. А, по-друге, якісно підбирати свої кадри.
Голів невеликих міст, сільських і селищних очільників пропонують обирати за мажоритарною системою відносної більшості, а великих міст — абсолютної більшості (понад 50 відсотків) у два тури. На думку експертів, для великих міст, де є достатньо серйозні фінансові потоки, обрання міського голови у два тури підвищить рівень його легітимності.
Аби запобігти надмірній регіоналізації політичного життя і сепаратизму, фахівці пропонують встановити низку обмежень. Серед них, зокрема, досить високий бар’єр — на рівні 5% — у пропорційній складовій. А також обов’язок політичних партій забезпечити склад дільничних, окружних та територіальних виборчих комісій кількісно — не менш як дві третини від загального складу. «Це дозволить партіям працювати активніше та мінімізує загрозу зриву дня голосування через відсутність кворуму», — зауважив 
Є. Радченко. Крім того, пропонується зберегти достатньо високий рівень виборчої застави, оскільки це мінімізує участь у виборах безвідповідальних політиків.
Утім, щоб нова система могла ефективно за-стосовуватися на практиці, особливу увагу треба приділяти освіті виборців і навчанню членів виборчих комісій. «Запровадження системи з відкритими списками потребуватиме освітніх заходів. Зміниться форма бюлетеня, виборцю потрібно буде не «галочку» ставити, а вписувати назву партії та прізвище кандидата в бюлетені. Якщо ж виборець не знатиме, яким чином він має голосувати, це може призвести до появи значної кількості недійсних бюлетенів та нівелювати ці голоси виборців», — переконаний радник з юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем Денис Ковриженко. До того ж застосування загальнодержавного бар’єру означатиме, що популярний кандидат від партії, яка не подолає цей бар’єр, до парламенту не потрапить. Отже, виборцеві потрібно чітко роз’яснити потенційні наслідки застосування цієї системи.
Ще один момент — навчання членів виборчих комісій. Для них запровадження нової системи також породжує низку викликів. Член комісії має не лише знати, як рахувати ці голоси, а й сам інструктувати виборця стосовно заповнення бюлетеня. Ця робота потребує значних часових і фінансових витрат.
Звісно, усе це — лише пропозиції експертів, якого консенсусу буде досягнуто у процесі роботи над проектом закону, поки що невідомо. Але зрозуміло одне: з ухваленням документа не можна зволікати, адже має залишитися ще час на відповідну роз’яснювальну роботу.

ДОСЛІВНО

Євген РАДЧЕНКО, експерт з виборчого права, директор з розвитку «Інтерньюз-Україна»: 
«Процедурно законопроект можна підготувати у достатньо стислі строки. Сподіватимемося, що народні депутати, експертне середовище та громадські організації активно працюватимуть, для того щоб ми змогли ухвалити закон у встановлені строки і належно підготуватися до виборів у жовтні цього року».