Цій «Дружбі» присвячено десятки журналістських виступів. «Голос України» тричі писав про ділків, які «з носом» залишили сотні акціонерів Чернігівського ВАТ «Торговий центр «Дружба».

Найбільше в Чернігові торговельне підприємство після приватизації в 1996 році помітно пожвавилось — збільшився товарообіг, автопарк, площі. Це видима, так би мовити, частина економіки.

За лаштунками тривалий час залишалась бурхлива діяльність голови правління товариства Василя Чичикала. Енергійний керівник тихенько набирав кредитів, як собака бліх. Однак, певне, із скромності, не поспішав звітувати перед акціонерами, які в 1998-му самі зрозуміли, від яких банків вітер віє. То в рахунок боргу забрали частину автопарку, то якісь спільні підприємства з’явились... Та найбільшим сюрпризом стали торги, на які виставили універмаг «Дружба», свого часу нишком відданий під заставу банку.

І це на тлі безгрошів’я, коли зарплата не виплачується з 1996-го. До речі, найнастирніші не можуть її отримати й досі навіть за рішеннями суду.

Створена колективом ініціативна група на чолі з досвідченим фахівцем Ольгою Курілко роками домагалася акціонерних зборів, звітів голови правління і контрольно-ревізійної комісії. Дарма — грубо ігнорував вимоги власників цінних паперів.

І все-таки 11.08.2001 р. вони провели збори, переобрали керівництво. Та навести лад не встигли. Спочатку Чичикало безрезультатно оскаржив правомірність зібрання та його рішення, а потім член поваленої влади Ніна Ковбаса.

Фортуна, точніше Феміда, усміхалася колишнім керівникам, що остаточно втратили довіру чернігівчан. Деснянський суд (головуючий С. Клопіт) задовольнив скаргу Ковбаси та ухвалив рішення, яким збори від 11.08.01 визнано неправочинними.

Вердикту ще не було, а в газеті з’явилось повідомлення про недійсність загублених (?!) начебто печатки та штампів товариства.

Рішення ще не набрало чинності, а в обласному управлінні статистики внесли відповідні зміни в документах, які згодом з’явились у дозвільній службі міського управління міліції.

Поспішало колишнє керівництво усістися в свої теплі крісла. І таки всілося, отримавши незаконно дублікати печатки і штампа, оригінали яких нікуди не зникали. І далі вершило долю підприємства, незважаючи на інтереси акціонерів і працюючих.

Ольга Курілко з однодумцями не змирилась з цинічним порушенням закону. Але... В апеляційному суді їхню скаргу не задовольнили. Обмануті в 2003-му звернулися з касацією до Верховного Суду. Поки там вивчали справу, Ольга Кирилівна відкрила другий «фронт» — проти міліції, яка дозволила обдурити себе і таким чином «організувала» двовладдя у ВАТ.

Міністерство внутрішніх справ після тривалих перевірок скарги акціонерів повідомило редакцію, що «оскільки оригінали печатки і штампи не викрадені і не втрачені... прийнято рішення про анулювання дозволів, виданих на право виготовлення дублікатів. Крім того, Чичикалу... направлено офіційний припис про повернення... дублікатів дозвільній системі Чернігівського міськвідділу...».

Гадаєте, самозванці злякались і здали? Команда Чичикала вичікувала, продовжуючи вертіти нерухомістю «Дружби», як циган сонцем. Наразі під загрозою продажі опинився інший великий шмат пирога — «Дитячий світ».

А тим часом міліція, судячи з усього, не збиралася вилучати дублікати. «Після розгляду у Верховному Суді України касаційної скарги щодо скасування рішень Деснянського районного та Чернігівського обласного судів органами внутрішніх справ будуть вжиті заходи щодо врегулювання питання подальшого використання печаток відповідно до прийнятих рішень суду та згідно з чинним законодавством», — запевняв редакцію поважний чиновник міністерства у 2002-му. А в грудні 2005-го (!) вища судова інстанція країни, нарешті, сказала своє вагоме слово. «Судом першої та апеляційної інстанції... неправильно застосовано матеріальний закон, що регулює зазначені правовідносини, тому колегія суддів вважає за необхідне ухвалені у справі рішення скасувати й постановити нове про відмову у задоволенні вимог Ковбаси Н. І.»

Міліція, зазначаю, не вжила оперативних заходів «щодо врегулювання питання». Їй Курілко нагадала про це у березні 2006-го. Ні пари з вуст. У червні 2006-го знову попросила діяти «відповідно до прийнятих рішень суду та згідно із чинним законодавством». У відповідь — тиша, як у підвалах нинішнього універмагу «Дружба».

І все-таки Ольга Курілко достукалася до сумлінного міністерського працівника, який зрушив з місця камінь спотикання.

У лютому 2007 року голова ради ВАТ отримала від чернігівського погононосія листа, в якому повідомляється його високістю, що законне керівництво, тобто голова ради Ольга Курілко має право звернутися до ЗМІ з публікацією «про визнання дублікатів печаток та штампів... недійсними, враховуючи неправомірність їх видачі та анулювання дозволу на право виготовлення»...

Двовладдя закінчилось? На порядку денному — ймовірне банкрутство ВАТ, до якого, схоже, довели енергійний Чичикало й Ко. У акціонерів, по суті, немає майна. Як і зарплати у працюючих. Та це вже інша тема...

Чернігів.