Перш ніж проводити реформи, необхідно віддати селянам борги

Керівник виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Вадим Івченко яскраво змалював потребу приєднатися до активних борців за права й інтереси сільських громад.

— У нас 23 роки немає міністерства, яке б займалося розвитком сільських територій, — зауважив він на установчих зборах. — Мало того, нашу асоціацію жодного разу не запрошували навіть на засідання парламентського комітету з питань аграрної політики.

Проте, наголосив В. Івченко, за п’ять років функціонування асоціація все-таки «вигострила» свої важелі, аби впливати на становище села. Це, зокрема, навчання сільських голів у Академії лідерства. Ця інституція є складовою програми Ради Європи і дає навички стратегічного мислення, управління конфліктами, ведення переговорів, співпраці з неурядовими організаціями. Керівників громад консультують кращі юристи. Постійно проводяться практики самоврядування та конкурси.

Врешті, вів далі В. Івченко, сільські голови таки потрапили у Верховну Раду і виступили з наболілих проблем. Після спілкування голова профільного комітету Григорій Калетнік запропонував, аби всі нормативно-правові акти, що проходитимуть через Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, в асоціації вивчали і візували. Тоді ж народні депутати авторитетно пообіцяли, що домагатимуться, аби одне з міністерств Кабміну почало займатися комплексним розвитком сільських територій.

Ця обіцянка поки що залишається невиконаною. Хоча питання децентралізації державної влади в рамках проведення реформи місцевого самоврядування актуальне нині, як ніколи. Проект змін до Конституції Верховна Рада передала Венеціанській комісії. Нині йде підготовка законодавства для запровадження механізму прямого народовладдя, реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, державної підтримки громад, визначення їх повноважень та ресурсного забезпечення.

Голови районних рад, Золотоніської Валерій Саранча та Драбівської Володимир Дзега, сільський голова села Балаклея Смілянського району Олена Ковальська цікавилися, які повноваження будуть передані на місця за принципом субсидіарності, чи будуть внесені зміни в законодавство щодо розширення фінансових повноважень рад базового рівня.

Вадим Івченко відповів: «Поки що у проекті реформи місцевого самоврядування наших інтересів майже не відображено. Асоціація повинна активно попрацювати, бо ніхто, крім нас самих, не знає краще, що потрібно селу». І висловив узагальнені пропозиції, зібрані від активістів всіх областей:

— Після реформи місцевого самоврядування має залишатися 78 відсотків податків і зборів на місцях, як у Польщі. Сьогодні пропонують «розщепити» податок на доходи фізичних осіб: 15 відсотків залишати в першому бюджетному кошику, 10 — у другому. Асоціація переконана, що 25 відсотків — мало, треба 50. Екологічний податок, податок із власників транспортних засобів — це добре, але це копійки.

Щодо податку на прибуток підприємств, то, аби його одержувати, підприємства мають бути зареєстровані там, де вони працюють.

Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад ставить питання про те, щоб на потреби громади ішла не лише плата за землю у межах населених пунктів, а й поза межами. Пропонується ввести податок 150 гривень з гектара орендованих сільгоспугідь.

Другий кошик та бюджет розвитку, переконані в асоціації, мають обслуговуватись у банках державної та приватної форм власності. Адже досі органи місцевого самоврядування продавали землю та майно, аби роздобути хоч якісь кошти. Добуті великими зусиллями, ці гроші йдуть у пісок. Сільські ради, по суті, не мають права ними скористатися. Якщо ж вони будуть накопичуватися в банку, громада зможе їх використовувати на створення робочих місць, на інфраструктурні проекти. І варто ввести, наголошували керівники органів місцевого самоврядування, посилення відповідальності працівників держскарбниці за прострочення термінів платіжних доручень.

Якщо до серпня будуть прийняті зміни до Бюджетного кодексу, наступного року ми господарюватимемо в нових фінансових умовах, — оптимістично налаштований Вадим Івченко.

Як зберегти села? Невеличкі, пустіючі? Адже ми ментально — сільські люди. Земля для українців не лише годувальниця, а й джерело духовності, спадкоємності, історичної пам’яті.

— Є два варіанти, — роз’яснив учасникам зібрання експерт з реформування місцевого самоврядування Юрій Ганущак. — Латиноамериканський: всі виїхали у великі міста, біля землі залишилося п’ять відсотків, необхідних для її обробітку. Або європейський: живу в селі, працюю в місті. Для цього потрібні якісні дороги і відсутність адміністративних кордонів. Суть реформи: місто отримує землю, село отримує комфорт. Територія впливу міста — зона щоденного доїзду людей до роботи, 15—20 кілометрів. Далі — так звана зона деградації. До речі, — зауважив Ганущак, — у Росії й Білорусії прийняте рішення із зони деградації просто виселяти людей. Так у Росії зникло 11 тисяч сіл. Для нас це неприйнятно, бо село — колиска нашої ментальності. Тому єдино правильне рішення — формувати громади навколо існуючих центрів економічної діяльності або створювати такі центри.

Сьогодні, зауважив гість, у нас дуже слабкі райони, гіпертрофовані райдержадміністрації й дуже уразливий базовий рівень. Третина сільрад в Україні налічує від 500 до тисячі громадян. Бюджетів таких сіл вистачає лише на утримання апарату; видатки на благоустрій територій починаються в сільрадах, які налічують понад п’ять тисяч населення.

— У нас іде деградація сільської місцевості, — переконував експерт. — Тому що немає роботи, а значить, немає молодих сімей, дітей, школи... села. Але статистика свідчить, що там, де живе понад три тисячі громадян, починає з’являтися бізнес, первинна обробка продукції. Адже тут дешева робоча сила і земля.

З Юрієм Ганущаком не згодна голова села Дмитрівка, староста сільських голів Золотоніського району Любов Іллічова. Досвідчений керівник органу місцевого самоврядування вважає, що об’єднання сіл нічого доброго не принесе. Навпаки, задумана реформа «угробить» не тільки малі, а й середні за населенням села.

Більшість сільських голів підтримали колегу. Перш ніж проводити реформи, необхідно на державному рівні віддати селянам борги: газифікувати села — так, як це зроблено безплатно для всіх жителів міста, прокласти дороги до кожного населеного пункту, зробити вуличне освітлення, забезпечити автобусним сполученням. А потім, будь ласка, обмізковувати всілякі новації. Тільки не забути при цьому, що не можна ставити воза попереду коня.

— Ми ж не проти змін, — зауважив сільський голова Моринець Звенигородського району Степан Кириченко. — Але хочемо, щоб до нас прислухалися і робили все зважено і по закону. А не так, як сьогодні. Сільрада має власні гроші на ремонт шляхів, на оплату послуг зв’язку. Однак казначейство не пропускає кошти і нам «відрізають» у сільраді телефони, блокують ремонт вуличних доріг та освітлення. Про які реформи тоді може йтися?!

Інші керівники територіальних громад також зацікавлено і гаряче обговорили пропозиції гостей з Києва, поділилися своїми проблемами і здобутками. А завершилося зібрання обранням керівника регіонального відділення Асоціації сільських і селищних рад Черкащини. Ним став сільський голова з Шевченкове Звенигородського району Михайло Падзіна, заступником — сільський голова з Балаклеї Смілянського району Олена Ковальська.

Лариса СОКОЛОВСЬКА, Лідія ТИТАРЕНКО.

 Черкаська область.