Чого бракує Україні, щоб стати демократичною державою? З чого починалася українська демократія? Коли ж влада справді належатиме народові? Про це —розмова з депутатом Верховної Ради Криму, лідером Демократичної партії України Сергієм КАЗАЧЕНКОМ (на знімку).

— Сергію Васильовичу, сьогодні вже мало хто пам’ятає, що першою некомуністичною партією, ще до розпаду СРСР, в Україні була саме Демократична партія. Про демократію говориться багато, але чому ж український громадянин не може погодитися, що живе в розвиненій демократичній державі?

— Так, Демократична партія була першою офіційно зареєстрованою в Україні партією, яка стала альтернативою комуністичній ідеології. Демократична партія об’єднала національно свідомих, патріотично налаштованих людей: Володимир Яворівський, Володимир Бадзьо, Олександр Лавринович, Дмитро Павличко, Павло Мовчан і ще багато й багато імен. Але зусиль цих людей виявилося замало.

— Нині налічується півтори сотні партій, водночас ДемПУ не бере самостійно участі у виборах. Чому тепер вона «не на слуху»?

— В країні багато виборчих проектів, а не партій. А Демократична партія справді не розкручена, як і не розкручена Україна в світі. Лише на перших виборах ДемПУ мала власну потужну фракцію у Верховній Раді, відтоді самостійно не виступала, а була «захованою» в різні блоки. Можливо, хтось не хотів бачити окрему назву, дуже зрозумілу для людей і промовисту: «Демократична партія»...

Однак я вірю в те, що ДемПУ стане наріжним каменем в політичній системі держави. Ми працюємо над програмами партії — ідеологічною та економічною, розробляємо проект Конституції, який винесемо на всенародне обговорення. Окремо ставимо питання про судові й правоохоронні органи. А то виходить, що вони у нас — непідсудні. Справедливі закони були в козаків, де навіть гетьмана могли відшмагати нагайками, і після цього він казав: «Спасибі, браття, за науку!». Найголовніше завдання вбачаємо в тому, щоб згладити в суспільстві протистояння між людьми, перевівши його у протистояння між порушниками та законністю. Демократія — це свобода, свобода із жорсткою залежністю — від законів.