Поблизу станції метро «Житомирська», біля аптек та звичайних магазинчиків, спокійнісінько працюють одразу два заклади з гральними тоталізаторами. До того ж потрапити туди можна абсолютно спокійно — працюють не лише для знайомих облич. Дізналися про них журналісти газети «Голос України» від координатора громадської ініціативи «Чесний Київ» Андрія Шкорупеєва. Він розповів: у його районі мало того, що процвітає гральний бізнес, так ще й міліція його «не помічає».

— Понад два тижні тому я подав офіційну заяву про ведення грального бізнесу за двома конкретними адресами. Як мені передали, під час чергового візиту начальник відділу по боротьбі з економічними злочинами Святошинського райвідділу Сергій Олексійович Тукайло її прийняв. Та відповіді про якісь дії я так і не дочекався, — розповів Андрій.

4 червня журналісти «Голосу України» вирушили до «зловісного» місця за адресою проспект Перемоги, 136 (раніше — гральний салон «Максбет»).

Перед самісіньким входом до закладу, де стояло декілька чоловіків, Андрій одразу набрав «102» та викликав черговий наряд міліції (об 14.48). І наша трійця сміливо та безперешкодно рушила всередину.

Приміщення повністю відповідає картинкам із фільмів: тут тобі й червоні килими, з такими ж стінами; і зручні високі стільці біля кожного столика; й затемнені та зашторені вікна — повний комфорт, аби грали якомога довше. Єдине: замість рулеток та карточних столів — звичайнісінькі монітори.

У першому залі в черзі біля каси стояло декілька чоловіків, з віконця визирала молода дівчина в білій блузі, а на стійці я помітила вазу з цукерками для всіх охочих. За комп’ютерами спокійно грало з десяток осіб. Метушня почалася, тільки-но спрацював спалах фотоапарата нашого фотокореспондента. За цей час вдалося поспілкуватися з одним із відвідувачів.

— Я тут буваю дуже рідко. Так, зайшов дорогою, сплатив у касу 100 гривень, на них і граю, — розповів добродушний чолов’яга років п’ятдесяти. Далі наша розмова перервалась, коли раптом вимкнули електрику і монітори згасли.

Ще підбігали ті ж дівчата в білих блузках та чорних спідницях, розпитували, хто ми та, зі словами, що вони тут не працюють, усіляко намагалися нас спекатися. За  декілька хвилин знеструмили увесь заклад. Ми лише помітили, як його покинули відвідувачі, а одного чоловіка, що з’явився, мов із-за куліс, з чорним згорнутим пакетом, проводжала та сама «касирка».

Тут до нас долучилося декілька хлопців із чергового наряду міліції (близько 15.00). До слова, сам райвідділ міститься ледь не через дорогу. Старший сержант Олександр Зіневич змусив увімкнути світло декількох із тих, хто залишився. Одна із них була жінка-бармен, що працює неофіційно, звичайно, яка просто наливала чай, каву відвідувачам. Інший — молодий хлопець, довго не зізнавався, що він є співробітником залу, хоча і ходив по службових приміщеннях. «Розколола» його слідча група, яка під’їхала згодом (о 15.50). З’ясувалося, що той — звичайний охоронець.

Десь через півгодини таки прибув оперуповноважений відділу по боротьбі з економічними злочинами Святошинського райвідділу Сергій Остапчук.

— Так, ми знаємо про ці гральні салони, я особисто знайомий із заявою громадянина Шкорупеєва, проте нічого зробити не можемо, — бідкався міліціонер.

На запитання, що саме вони робили, щоб їх зачинити, Сергій Остапчук нечітко говорив, що якось уже техніку вилучали (коли і яку саме — не пам’ятає). А взагалі, правоохоронець нарікав, що постійно натрапляв на замкнені двері.

До речі, вже ближче до вечора з’явився ще один невідомий чоловік, який перекинувся слівцем з оперуповноваженим і зник. Нам пояснили: це з МВС, мовляв, той сам прийшов, аби викликати наряд та закрити установу, але ми, дивом, його випередили.

Нас ще довго розпитували: що ми бачили, чи маємо відео- та фотозйомку, чи пропонували нам грошей, як сюди натрапили та чи проводимо такі розслідування лише у їхньому районі? Наш провідник — Андрій — знову написав заяву. І на щирому прощальному слові нам пообіцяли, що техніку звідси конфіскують, а заклад найближчим часом точно не працюватиме.

Довгоочікуваний та несподіваний фінал

Наступного після рейду ранку цей самий заклад справно працював, в залах нічого не змінилося і вся техніка була на місці. До кого ще звертатися? Які сили задіяти? Журналісти «Голосу України» ще не збагнули, проте цю справу так не полишать!

Уперше в «хованку грала» Наталя МЕЛЬНИК.

 Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.