Нас єднає спільна дорога...

Із досьє «Голосу України»

Одні законодавчі акти передбачають пільги для окремих категорій громадян, інші — відповідні відшкодування перевізникам. Здавалося б, суперечностей у цьому «трикутнику» не повинно бути, але вони є і раз у раз переростають у конфлікт. Як його розв’язати? Думками і пропозиціями ділиться президент Львівської обласної галузевої організації роботодавців автомобільного транспорту Ігор ДУМА.

— Сьогодні кожен третій мешканець України, а отже й області, має право на безплатний чи пільговий проїзд в автомобільному транспорті. Кількість пільговиків постійно зростає. На Львівщині їх — майже 900 тисяч. Щорічно сума відшкодувань на одну особу становить 10—12 грн. На ці кошти в приміському транспорті можна проїхати 4—5 разів. Але ж пільговики мають право на необмежену кількість поїздок. До того ж часткове відшкодування отримує лише десята частина перевізників.

У Законі України «Про автомобільний транспорт» (ст.37) передбачено, що види й обсяги пільгових перевезень встановлює замовник, тобто місцеві органи влади. Вважаю, що вони мають виробити механізм надання пільг на ту суму, яку можуть компенсувати. Це, до прикладу, надання пільг у окремі дні тижня, видача певної кількості талонів, якими можна скористатися будь-коли, чи якісь інші шляхи. Однак замовник цього не робить. Водночас держава чітко вимагає надання послуг. За безпідставну відмову від пільгового перевезення передбачено ті чи ті покарання.

Не все гаразд з плануванням сум дотацій і розподілом їх у областях за видами транспорту (автобус, трамвай, тролейбус). Раніше перевізникам принаймні були відомі планові показники субвенції, фактичні терміни і суми її отримання. Цього року ні перевізники, ні організація роботодавців, ні асоціації перевізників не мають доступу до такої інформації. На наші неодноразові звернення до облдержадміністрації ми отримували відписки. За інформацією від окремих автоперевізників можна зробити висновок, що цього року ситуація погіршилася, і сума відшкодувань становить не більше 75 відсотків від минулорічної. Свого часу держава звільняла автоперевізників від сплати ПДВ від доходів, отриманих від приміських перевезень, що частково компенсувало наші втрати. Тепер сплачуємо ПДВ сповна.

Ми розуміємо, що необхідно вводити більш жорсткі вимоги до технічного стану автомобілів. Але окремі нормативні документи регламентують такі вимоги, виконання яких надзвичайно трудомістке чи потребує значних затрат. Як, наприклад, запровадження Міністерством транспорту та зв’язку України експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних колісних транспортних засобів. Практичне застосування цієї норми надзвичайно складне, потребує багато вихідних даних, які важко отримати. Для виконання такої роботи необхідно задіяти значний персонал, техніку, кошти. Або вимога міністерства, щоб у квитках, які видають водії, була друкована інформація про перевізника, страховика та страхову суму, також непроста до виконання. Для кожного перевізника, а їх в Україні понад 22 тисячі, мають бути свої квитки — різних типових форм і номінацій. Водночас лише київські друкарні мають дозвіл на друк такої продукції. Міністерством запроваджені також нові форми дорожніх і квитково-касових листів для автобусів, які здійснюють міжнародні перевезення. Це потребує змін у програмному забезпеченні, а отже — додаткових затрат.

Збільшуються для перевізників суми оплат за різні послуги, як-от — за участь у конкурсах на перевезення пасажирів. Послуги Державтоінспекції також надто дорогі. За постановку транспортних засобів на облік чи зняття з нього перевізник сплачує близько 400 гривень. Форми паспортів маршрутів часто змінюються, а виготовлення одного коштує не менш як 800 гривень.

Окрім того, кредити на закупівлю нового рухомого складу перевізникам надають з 15—20-відсотковою ставкою, а в Польщі, приміром, з 4—5 відсотковою. Перевізники можуть забезпечувати рентабельну роботу підприємств через збільшення доходів або зменшення витрат. Зрозуміло, що підвищення тарифів є непопулярним заходом, а от замість зменшення витрат витрат перевізникам постійно «нав’язують» їх збільшення. Врешті, всі згадані суперечності спричинюють конфліктні ситуації, через котрі потерпають наші громадяни.

Не така вже й складна ця проблема, якщо вирішувати її без популізму — на ринкових засадах, із прагматичним і раціональним врахуванням інтересів усіх сторін, об’єднаних спільною дорогою. Пільги мають бути економічно обгрунтованими і адресними. Інакше конфліктний клубок — перевізник-пасажир — не розв’язати.

Фото автора.