У Київському професійному училищі охорони і безпеки відбувся перший випуск фахівців, підготовлених на основі принципово нової концепції навчання охоронців.
Такий навчальний центр у столиці поки що єдиний, хоча попит на фахівців охоронної справи зростає щороку. Ще 2005-го саму професію було
«узаконено» в Державному класифікаторі спеціальностей. Щоправда, її чомусь так і не було внесено до офіційного переліку робіт, пов’язаних з підвищеною небезпекою. У підсумку виходить, що охоронці мало не щодня ризикують здоров’ям і самим життям, маючи обмежені права на соціальний захист. І це при тому, що найчастіше охоронцям доводиться працювати, образно кажучи, без права на постріл у відповідь, оскільки в Україні так і не прийнято закон про охоронну діяльність.Але, незважаючи на наявні проблеми, в училищі досить оптимістично оцінюють перспективи розвитку охоронної справи.
— Усупереч розхожій думці, — стверджує генеральний директор цього навчального закладу Володимир Місаілов, — хороший охоронець — це не супермен з накачаними м’язами, а вдумливий аналітик, психолог, що має здатність швидко помічати (а іноді й передбачати) поведінку і стан оточення. За ледь помітними ознаками він повинен відчути характер небезпеки і попередити сам замах. В умінні захищати головне — не груба сила, а інтелект. Це, власне, і є своєрідне ноу-хау педагогічного колективу цього унікального навчального закладу.
