Одних бояться, іншим не вірять, третім не довіряють

Те, що за результатами опитування симпатії експертів виявилися на боці двох представників партії «Батьківщина» — Наталі Королевської і Віталія Курила, не викликає подиву з багатьох причин. Рейтинг біло-блакитних серед луганчан падає. За неофіційними даними, регіоналів сьогодні підтримує тільки трохи більш як 60% населення області. Люди не можуть простити Вікторові Януковичу підвищення тарифів на комунальні послуги, подорожчання життя, демонструючи тим самим повне розчарування в колишніх кумирах. Луганчани вважають себе обдуреними і з іншого приводу. За Партію регіонів на парламентських виборах Луганщина віддала більш як 70% своїх голосів, що більше, ніж у Донецькій області. Отже, такі відомі менеджери минулої кампанії, як екс-глава Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов і екс-голова Луганської облради Віктор Тихонов вправі були претендувати на солідні портфелі, ключові посади в уряді Януковича. Тим більше, подейкують, що винагорода такого роду за виявлену ретельність була обіцяна. Однак луганчан «відфутболили», і далеко, давши тим самим зрозуміти, «хто в домі хазяїн».

Авторитет Партії регіонів і її вплив на виборців підточують також внутріпартійні конфлікти. Причому інколи доходить до смішного. Варто згадати скандал, який виник між регіоналами — головним банкіром місцевого «Укркомунбанку» Едуардом Лозовським і керівником обласного кабельного телебачення, власником акцій якого є облрада, Германом Кудіновим. Останній помстився своєму однопартійцю за образу тим, що повідомив на екранах ТБ про повне банкрутство банківської установи. Внаслідок такого «жарту» «Укркомунбанк» втратив значну частину своїх прибутків. Але ця історія — дріб’язок порівняно з тим, чим загрожує обласній організації ПР система відносин, яка зароджується. Згуртованість, яку під час минулих парламентських виборів демонструвала луганська регіональна організація Партії регіонів, з огляду на все, тріщить по швах. Міцної команди, про яку заявляли луганські регіонали, вже немає. Звалювати всю провину за це на Олександра Єфремова, який сьогодні очолює обласну організацію, було б нелогічно, оскільки багато які обставини від нього не залежать. Та й вплив Єфремова не безмежний, тим більше що він сьогодні позбувся колишніх повноважень «хазяїна області». Луганські політологи стверджують: багато хто з високих керівників-регіоналів області веде сьогодні самостійну гру.

Наприклад, глава Луганської облдержадміністрації Олександр Антипов. Після того, як він зайняв «губернаторське» крісло, на ключові посади поставив своїх людей, з якими працював раніше, а не тих, хто був йому рекомендований керівництвом регіональної організації ПР. Фактично його команда представляє біло-блакитних. Але тільки фактично. О. Антипов, мабуть, єдиний, хто реально протистоїть експансії донецьких. Скажімо, й досі він не затверджує призначених генеральних директорів великих вугільних підприємств, які представляють інтереси сусіднього Донецька. А це, зрозуміло, до певної міри позначається на авторитеті Партії регіонів. Тим більше що у шахтарських колективах, які очолили нові призначенці, виникають серйозні конфлікти, як, приміром, у ДП «Ровенькиантрацит». Донедавна це вугільне підприємство вважали провідним у галузі, але після того як його очолив новий «генерал», колектив здав свої передові позиції. Почалося все з того, що шахтарям завищили норму вуглевидобутку, але при цьому ціна вугілля залишається заниженою, а зарплата гірників уже не передбачає премію. Уряд дотепер не може «розрулити» ситуацію. Галузевий міністр Сергій Тулуб тільки обіцяє підняти ціну на вугілля, але жодних зрушень у цей бік уряд не починає.

Захистимо область від Донецька?

Ситуацію, що утворилася, сьогодні по-розумному використовують місцеві «бютівці», узявши на озброєння гасло «Захистимо Луганську область від Донецька». Взагалі ця тема дедалі частіше звучить у ЗМІ, формуючи в населення протестні настрої стосовно можливості «стати донецькими». Шахтарська тема, мабуть, сьогодні головна для Наталі Королевської. По-перше, вона стала автором одного із законопроектів з вугільної галузі; по-друге, до проблем шахтарів і їхніх селищ намагається привернути увагу своїх колег по Верховній Раді. Така політика знаходить в області багато прихильників. Віталій Курило працює в іншому напрямку. Молодіжна організація «Батьківщина молода» — сьогодні, мабуть, чи не найактивніша й найініціативніша з усіх подібних їй структур, які належать іншим політичним напрямам.

Ближче до парламентських виборів, очевидно, присутність в області соціалістів і комуністів буде більш помітна, але поки що їхні партійні організації активності не виявляють. У СПУ, можливо, це пов’язане з тим, що головний штаб соціалістів сьогодні перемістився на північ області — у Сєверодонецьк, де проживає лідер обласної організації колишній генеральний директор «Азоту» Олексій Кунченко. Акцент роботи зосереджений там. «Наша Україна» нещодавно заявила, що тільки в червні її організація зросла на 122 чоловіка, і цим дала зрозуміти, що підсилює свої позиції на території біло-блакитних. Хоча частина населення області й досі вважає, що «помаранчевих» у нас немає».