Куди привели дороги

Трохи коротшу, але за схожим маршрутом дорогу здійснила команда Технічного університету нафти і газу з Івано-Франківська. І всі зійшлися в одній точці — «Campіng vіllage Roma», де отаборилися всі учасники чемпіонату — 16 чоловічих і 6 жіночих команд.

Позавчора, коли вже смерклося, у спорткомплексі римського університету «La Sapіеnza», де відбуватимуться головні події турніру, провели жеребкування груп.

До групи С потрапила команда МАУП. Її суперниками будуть Університет фізкультури і спорту (Росія, Москва), університет з Кіпру, Ромтехнік Леіріа (Португалія). До речі, український колектив був сіяний за, як кажуть, попередні заслуги, згідно з рейтингом.

Прикарпатці грають у групі D разом із колективами університету міста Патри (Греція), МЄТУ (Туреччина, Анкара) та університету з Орлеана (Франція).

Особливо пильно за організацією змагань стежать перший віце-президент Української студентської футбольної асоціації, заслужений тренер України Олег Первушкін та віце-президент Студентської футбольної ліги України Олег Лащук. Адже наступного року в такі самі терміни вже шостий європейський студентський чемпіонат прийматиме Київ.

До речі, дуже ретельна підготовка до цієї події вже розпочалася. Наші функціонери не в захопленні від побаченого тут. Проблем і прорахунків зафіксували чимало. Обоє, ділячись враженнями з кореспондентом «Голосу України», запевнили, що в українській столиці все буде інакше і значно якісніше.

Тим часом змагання розпочалися. І першим у бій вступив колектив з Івано-Франківська. ІФНТУНГ — університет Орлеана. 0:1.

Віктор БРАНИЦЬКИЙ (з Рима).

Не стало «динамівської мами»

Вони ніжно називали її «мама Оля». Вона завжди з радісною усмішкою на вже не молодому обличчі зустрічала тих, хто приходив до неї у гості. Їй було 90...

8 липня перестало битися серце жінки, яку, можливо, знають не всі, але її вихованці відомі не лише в Україні. Вона завжди жила з «Динамо», командою, яку любила всім серцем і якій віддала більш ніж півстоліття свого життя.

Ольга Трохимівна Подурян стала директором динамівської бази на Нивках ще у далекому 1952 році, коли команду очолював Олег Ошенков. Коло її обов’язків на базі було досить широке: стежити за станом футбольних полів, забезпечувати якісне харчування футболістів, завозити й розподіляти продукти, керувати штабом та ще безліч справ, до яких пані Ольга ставилася з величезною відповідальністю.

У неї було дуже важке дитинство, нещаслива юність. У чотири роки Ольга Трохимівна залишилась без батьків і змушена була шукати кращої долі, блукаючи Україною (народилася вона у Малині Житомирської області 1917 року). Але, на щастя, знайшлися люди, які допомогли. Вона працювала спочатку прибиральницею, потім офіціанткою, під час війни — телеграфісткою, а після її закінчення — директором дитячого садка. Вийшла заміж за військового, який був двічі поранений на війні і прожив недовго. Ольга Трохимівна — мати трьох дітей. На жаль, двоє її синів передчасно покинули цей світ, а дочка працює на базі «Динамо». Вона теж там жила. Після 1998 року Ольга Трохимівна працювала вже не так активно.

Але, можна сказати, ще більше прив’язалася до футболістів. Увесь свій час та енергію вона витрачала на те, щоб зробити щось хороше для своїх хлопців, для тих, хто приходив по пораду або поділитися горем, хто вітав її зі святами та привозив подарунки з-за кордону. Ольга Трохимівна чекала їх із кожного виїзного матчу, з кожних зборів, завжди хотіла почастувати смачними стравами, які «динамівці» просто обожнювали. Вона любила їх. Любила так сильно й віддано, як тільки може любити матір своїх дітей...

Та цієї хмарної неділі вона навіки покинула наш світ, у якому була потрібна багатьом людям... Пам’ять про «маму Олю» довго житиме у серцях її «динамівських синів».