На останніх виборах в Одесі перемога Партії регіонів була більш ніж переконлива — за неї проголосувало 47,5% виборців. Практично аналогічний результат зафіксований і по області. В обласній раді правляча коаліція одержала 69 мандатів із 120 (49 — Партія регіонів і 20 — соціалісти). Головою обласної ради був обраний колишній голова правління акціонерного комерційного банку «Імексбанк» Микола Скорик. У складі фракції Партії регіонів в обласній раді — 10 генералів і адміралів.

Неприхована війна

16 із 26 районних рад очолили представники Партії регіонів. Природно, що виборці очікували від «біло-блакитних» і їхніх союзників по коаліції — Соцпартії — рішучих і конкретних кроків у виконанні передвиборної програми.

Але з найперших сесій регіонали опинилися втягнутими у затяжний, не розв’язаний і досі конфлікт із главою обласної державної адміністрації Іваном Плачковим, членом політради НСНУ. Так, під час формування обласного бюджету облдержадміністрація запланувала на підтримку сільгоспвиробників два мільйони гривень. Результатом «бойових дій» регіоналів із главою області стало збільшення фінансування до дев’яти мільйонів гривень. Друге вогнище напруження виникло, коли Іван Плачков вольовим рішенням, без погодження з обласною радою, виділив 300 тисяч гривень на спорудження пам’ятника Івану Франку.

На одній із сесій обласної ради регіонали і соціалісти позбавили главу обласної державної адміністрації можливості формувати бюджет, розпоряджатися фінансами регіону, затверджувати містобудівні програми, вирішувати питання землевідведення, видавати дозволи на будівельні роботи. Тобто депутати прийняли рішення не делегувати облдержадміністрації повноваження, передбачені статтею 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Природно, Іван Плачков кинувся шукати захисту в Києві. Міністр юстиції Олександр Лавринович звернувся до депутатів облради з листом, у якому роз’ясняв, що делегування місцевими радами повноважень держадміністраціям є обов’язком, а не правом місцевих рад. На цей лист депутати-регіонали, виступаючи на сесії, слушно заперечували міністру: право тлумачити закони має в Україні лише Конституційний Суд, але не міністр юстиції.

Відносини між «біло-блакитною» більшістю обласної ради й облдержадміністрацією сьогодні не палають жарким полум’ям, а скоріше, перейшли в режим «тліючого вугілля». Але в разі потреби регіонали показують главі облдержадміністрації, «хто в домі господар».

Одеські ноу-хау

Якщо говорити про якісний склад фракції Партії регіонів в облраді, то вона формувалася за трьома квотами: народних депутатів України п’ятого скликання від Партії регіонів Леоніда Клімова і Сергія Ківалова, а також... Києва. І тому в ній опинилися дочка Л. Клімова Дар’я, віце-президент «Чорноморця» Олег Марус, директор сервісного центру «Чорноморець» Сергій Белюк, працівники АКБ «Імексбанк», проректор Одеської національної юридичної академії Ілля Каракаш. Аналогічна ситуація й у міській раді: там серед депутатів — дочка Сергія Ківалова Тетяна, зять Леоніда Клімова — Олександр Крижановський, колишній тренер «Чорноморця» Семен Альтман, головний бухгалтер ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» Оксана Гончарук, проректор Одеської національної юридичної академії Микола Крикливий.

Сьогодні у голови обласної ради Миколи Скорика — п’ятеро заступників, а чисельність апарату облради зросла утричі.

Із 22 комісій обласної ради регіонали очолюють 12 і, по суті, мають можливість безперешкодно проводити будь-яке своє рішення. А враховуючи, що у багатьох питаннях Партію регіонів і її союзників соціалістів підтримують фракція Народної партії (10 депутатів), фракція Партії пенсіонерів (5 депутатів), то можна сказати, що правляча коаліція в обласній раді спроможна вирішити абсолютно кожне питання на свою користь.

Чого не скажеш про Одеську міську раду. У міському парламенті склалася унікальна політична ситуація. Хоча Партія регіонів має 38 депутатських мандатів, а у їхніх соратників по коаліції соціалістів — шість представників, у фракцій, які підтримують регіоналів: у опозиційного блоку «Не так!» — дев’ять депутатів, у вітренківців — дев’ять голосів. Тобто коаліція, котра підтримує Партію регіонів, налічує 62 зі 120 представників.

Міський голова Одеси — Едуард Гурвіц, член політради НСНУ. Два його заступники — Анатолій Ворохаєв і Михайло Кучук — депутати облради від НСНУ. Парадоксально, але факт: в Одесі, де на виборах Партія регіонів набрала 47 відсотків, «біло-блакитні» практично не представлені у виконавчій владі. І тільки лідер обласної організації Партії регіонів народний депутат України Леонід Клімов одержав скоріш символічну, аніж реальну посаду — він став одним із 14 членів виконавчого комітету. І суто одеське ноу-хау — фракція Партії регіонів в Одеській міській раді практично з усіх питань голосує в одній тональності з представниками НСНУ.

Ось приклад «монолітної єдності» фракції Партії регіонів і НСНУ в Одеській міській раді. Рішеннями сесій міської ради управлінню капітального будівництва регулярно виділяють різні земельні ділянки для будівництва. Кошти на будівництво в міському бюджеті не передбачаються. Управління капітального будівництва самотужки шукає і добирає інвесторів для будівництва. Існування цього ноу-хау стає можливим завдяки погодженому голосуванню фракцій Партії регіонів і НСНУ.

Дедалі частіше депутатам Одеської міської ради від Партії регіонів нагадують про їхні передвиборні обіцянки, які, судячи з усього, вони не квапляться виконувати. Приміром, регіонали обіцяли «створити 25 тисяч нових робочих місць, побудувати сучасну лікарню швидкої допомоги, забезпечити розробку генерального плану розвитку Одеси, завершити роботу з прокладання тролейбусної лінії проспектом маршала Жукова» і багато чого іншого. Жодну зі згаданих передвиборних обіцянок не виконано й досі, і одесити цілком справедливо сумніваються, чи будуть вони виконані взагалі.

Штиль перед штормом?

Утім, активісти Партії регіонів не приховують, що перемога на дострокових парламентських виборах в Одеській області їм гарантована. На чому ґрунтується така упевненість? По-перше, особливі надії покладають на те, що Одеська область «адекватно» відреагує на теми російської мови, НАТО і реабілітації УПА. По-друге, у Партії регіонів в області на сьогодні найпотужніший інформаційний кулак — вона видає дві газети величезними тиражами, має інтернет-сайт, телеканал, а днями генеральним директором Обласної державної телерадіокомпанії призначено відому партійну функціонерку Оксану Матюх. Ну і третій козир регіоналів — помилки «помаранчевої команди» у керівництві регіоном: передбачуваний низький урожай, проблеми з водопостачанням південних районів, низькі темпи газифікації сільських районів тощо.

Відомі на сьогодні керівники передвиборних штабів «помаранчевих»: штабом НСНУ керує народний депутат України Олексій Козаченко, штаб БЮТ очолив депутат облради Віталій Барвиненко. Регіонали про свої передвиборні плани поки що мовчать.

Політичну ситуацію в Одеській області можна охарактеризувати скоріше як штиль, аніж шторм. Політичні партії працюють поруч, але, на жаль, не разом — заради процвітання і могутності регіону.

Одеська область.

Малюнок Вадима СИМИНОГИ.