Три аншлаги поспіль

Першого дня показували драму «Зілля» за Ольгою Кобилянською. Ви помічали, що красива вистава робить красивими обличчя в залі? «Зілля» Кобилянської — одна з тих прекрасно-трагічних вистав, де все дихає високою красою, і сум мішається із радістю. Анатолій Канцедайло, режисер-постановник вистави, знав, як передати глядачеві поетичність Буковини. Рецепт ніби не такий вже й мудрий: знати, як ранок на полонині починається, і зробити скам’янілу декорацію теплою. І тоді зал — ваш!

Щодо глядацьких симпатій. Тиха прихильність аудиторії протягом усієї вистави належить поважному цигану Андронаті. Його грає актор Геннадій Горшков. Хтось із киян вже його добре знає, а комусь, можливо, Горшков несамохіть нагадує нашого Богдана Ступку — виразність пластики, гіркий розтин усмішки.

Публіка віддала також належне яскравій циганці Маврі (Альбіна Терехова). Взагалі жіночий склад вистави здається чудовим. А от Гриця (Володимир Швець) глядач сприймав трохи примхливо. Мовляв, ми й не таких бачили. Коли Гриць пообіцяв усьому залу «Я на вас оженюся!» — зал відповів стриманим мовчанням.

У цій виставі здається затягнутим фінал, їх тут не один, а ніби аж три, але публіка це вибачила — якщо воно гарно й плакати хочеться, то нехай буде!

День другий

Другого дня — «Весілля Фігаро» (постановка Олени Негреску). Цю оперу Моцарта драматичні театри не ризикують ставити. А донеччани — ризикнули!

Вийшло потужно й красиво. Але, здається, це — з тих вистав, де почуваєшся, немов під новорічною ялинкою: навколо миготять феєрверки, ще й на голову прикраси падають. Тут головне — вберегти голову від щедрості того, що на неї падає.

Таку розкіш у нас можна побачити лише в Національній опері. Це милує око й здається неможливим — як ця махина, повна людей і технічних засобів, працює так злагоджено? Спочатку глядач навіть не знає, куди йому погляд покласти: чи то арії Фігаро смакувати, чи то казкові декорації розглядати. Зосередимося на акторах. Вони чудові. Публіка в захваті від Дениса Федоренка (граф Альмавіва), Дмитра Федорова (Фігаро), Аліни Ярової (Сузанна), Володимира Квасниці (Керубіно), Альбіни Терехової (графиня Розіна). Браво! Для «Фігаро» не шкодували оплесків.

День третій

Третій спектакль — «У джазі тільки дівчата» (постановка Олександра Школьника). Видовище дуже відкрите, яскраве, динамічне, воно почалося стріляниною, потім були танці, дівчата, інтриги і, звичайно, джаз. Але, можливо, після вчорашнього «Фігаро» київську публіку було вже важко чимось здивувати. Та й фільм Біллі Вайлдера, за мотивами якого зроблено виставу, всі бачили. Тому вистава іноді здавалася тим осіннім сонцем, що світить, та не гріє. Але все одно — радує. Бо ці актори таки здатні робити все, що завгодно!

Зібрати три аншлаги поспіль у столиці серед спекотного літа — таке не кожному театрові вдається. І тому гастролей донецького театру київська публіка завжди чекатиме з нетерпінням.