«Як боротися з плагіатом, знають авіатори». Так називався матеріал («Голос України» від 18.08.06 р.) про унікальну програму з виявлення плагіату, розроблену деканом Олександром Литвиненком і директором підприємства «Авіа-Центр» Національного авіаційного університету (НАУ, Київ).

Міністерство поплескало в долоні, схваливши «фільтраційну» програму і ... завмерло. На її впровадження потрібні гроші, а зобов’язати ВНЗ розщедритися не може навіть всесильний міністр.

Схоже, не міг. Крім НАУ, де «Антиплагіат» давно успішно впроваджено, програма почала працювати в Чернівецьких та інших навчальних закладах.

Не думаю, що студенти із захватом сприйняли ноу-хау. Та й викладачі напевно засумували: тепер треба «зреть в корень», порівнюючи продукт студента чи аспіранта з роботами в Інтернеті.

Зрозуміло, «Антиплагіат» не всім по кишені — ціна одного місця (на факультеті) — від 5 до 12 тисяч гривень. Тому «на шару» «злизувати» чужі думки ще можна буде. Хоча, чув, у новому навчальному році програму наполегливо рекомендуватимуть (що давно очікувалося від МОНУ) у всіх вузах країни. Кажуть, «Антиплагіатом» зацікавилися й у Вищій атестаційній комісії (ВАК).

«Страшний сон» очікує студентів і завтрашніх вчених, націлених на запозичення чужих ідей, думок і результатів.